Японія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
Держава Японія |
|||||
|
|||||
| Гімн: Твоє Імператорське правління | |||||
 |
|||||
| Столиця | Токіо[1] 35°41' пн. ш., 139°46' сх. д. |
||||
|---|---|---|---|---|---|
| Найбільше місто | столиця[2]. | ||||
| Офіційні мови | Японська | ||||
| Державний устрій | Конституційна монархія | ||||
| - Імператор | Імператор Акіхіто | ||||
| - Прем'єр-міністр | Фукуда Ясуо (ЛДП) | ||||
| Історія | |||||
| - Заснування | 11 лютого, 660 до Р.Х.[3] | ||||
| - Сьоґунат Едо | 12 лютого 1603 | ||||
| - Конституція 1890 | 29 листопада 1890 | ||||
| - Конституція 1947 | 3 травня 1947 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 377 929,99 км² (62-а) [4] | ||||
| - Води (%) | 0.8 | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка 2005 р. | 127767994 (10-а) [5] | ||||
| - перепис 2005 р. | 127767994 [5] | ||||
| - Щільність | 337 осіб/км² (30-а) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2006 р., оцінка | ||||
| - Повний | $4.220 трильйонів[6] (3-я) | ||||
| - На душу населення | $33,100[7] (12-а) | ||||
| ІРЛП (2004) |  0,949 (високий) (7-а) |
||||
| Валюта | Єна (¥) (JPY) |
||||
| Часовий пояс | JST (UTC+9) | ||||
| Домен Інтернет | .jp | ||||
| Телефонний код | +81 | ||||
| У Вікіпедії є портал |
Японія (яп. 日本, ніппон, ніхон, «основа Сонця») — острівна держава у Східній Азії. Офіційна назва — Держава Японія (яп. 日本国, ніппон-коку, ніхон-коку). Розташована на Японському архіпелазі у західній частині Тихого Океану. Складається з 47 адміністративних одиниць — префектур. Столиця — Токіо.
Японський архіпелаг розміщений на схід від Китаю, Кореї та Росії. Він простягається від Охотського моря з півночі до Східно-китайського моря на півдні. Площа архіпелагу складає 377,873 км². Він включає в себе понад 3000 великих і малих островів, серед яких найбільшими є острова Кюсю, Сікоку, Хонсю та Хоккайдо. Більша частина Японських островів укрита горами, серед яких багато вулканів. Найвищий з них — гора Фудзі.
Результати археологічних дослідженнь доводять, що люди заселили Японський архіпелаг у добу пізнього Палеоліту. Перші писемні згадки про Японію з'являються у китайських історичних хроніках 1 століття по Р. Х. В цілому, історія Японії демонструє динамічні зміни двох парадигм за якими розвивалася країна — активні відносини із зовнішнім світом та ізоляція від нього. Такі зміни зумовили формування самобутної японської культури.
Згідно конституції, Японія є унітарною конституційною монархією. Головою держави є імператор, але виконавча влада в країні зосереджена у руках прем'єр-міністра. Законодавча влада належить Парламенту, який є одним із старійших демократичних інституцій Азії. Оскільки Японія була першою країною світу яка пізнала жах ядерної війни, її сьогоднішній уряд сприяє боротьбі за мир і руху розброєнь.
Японія є другою великою економічною державою світу. Вона займає 6-е місце за обсягами імпорту та експорту товарів і є членом «Великої вісімки», групи чотирьох та АТЕК (Азійсько-Тихоокеанської економічної корпорації).
Японія посідає 10-е місце у світі за чисельністю населення, яке становить близько 127 мільйонів чоловік. Столиця країни, Токіо, нараховує більше 8 мільйонів мешканців (агломерація нараховує більше 30-ти мільйонів мешканців і є найбільшою в світі).
Зміст |
[ред.] Історія
Див. Історія Японії
[ред.] Доісторичний період
Перші люди заселили територію сучасної Японії у пізньому палеоліті. З 11 тисячоліття до Р. Х. виникає «культура Дзьомон», носії якої були мисливцями-збирачами і творцями «пламенистої» декоративної кераміки. З настанням доби Яйої (300 р. до Р. Х. — 300 р.) на Японських островах поширюється поливне рисівництво і техніка обробки металів, які принесли з собою мігранти з Маньчжурії та Кореї. У китайських хроніках «Пізня хроніка Хань» та «Вей ши» з'являються перші згадки про державні утворення Японського архіпелагу. Серед них країна Яматай, на чолі з королівною-шаманкою Хіміко.
[ред.] Стародавність
Період Ямато, який тривав з 3 по 8 ст. ознаменувався виникненням і розвитком державного утворення на чолі з «кімі» (імператором) у регіоні Ямато (префектура Нара). У першій половині цього періоду на архіпелазі з'являється культура курганів кофун, поширення якої засвідчує межі впливу імператорського двору Ямато на місцеву знать.
У період Асука, у середині 6 століття, з Корейського півострова до Японії проникають континентальні наукові знання і буддизм. Їх поширенню сприяв принц-регент Сьотоку. На основі будистського вчення він склав так звану «Конституцію сімнадцяти статей».
Після перевороту Тайка у 645 р., нове керівництво Японії провело ряд реформ, які перебудували державний лад і адміністрацію на зразок китайської імперії Тан, утворивши тим самим японську «правову державу» ріцурьо-кокка. Столиця країни була перенесена до міста Нара.
У період Нара за японським монархом закріпився титул «тенно» (імператора), а за державою — назва «країна Вранішнього Сонця» (日本 — Японія). У цей час було складено основні історичні хроніки Кодзікі та Ніхон сьокі, у яких «доводилось» божественне походження імператора від богині сонця Аматерасу.
З перенесенням столиці країни до міста Хей'ан (суч. Кіото) починається нова епоха, яка тривала з 794 по 1185 рр. Ця доба позначилася тотальною політичною диктатурою регентів і радників з аристократичного роду Фудзівара. Період Хей'ан був часом започаткування японськомовної літератури, зразком якої є «Оповідання про Ґендзі», що було складене придворною фрейліною Мурасакі Сікібу. Кінець періоду ознаменувався економічним занепадом аристократії та виходом на політичну арену нового стану — самураїв
[ред.] Середньовіччя
Поява самураїв поклала початок боротьбі за перерозподіл влади, яка здавна належала аристократам. Першими самураїськими диктаторами стали представники роду Тайра, який у 1185 був повалений силами родини Мінамото. Останні, на чолі з Мінамото но Йорітомо заснували перший самурайський уряд — сьоґунат у місті Камакура . Цей уряд спромігся відбити у 1274 і 1281 роках монгольські навали, але занепав через невдалу внутрішню політику.
Другим самурайським урядом був сьоґунат Муроматі, заснований у 1338 році Асікаґою Такаудзі. Його нащадкам не вдалося створити ефективний централізований апарат, що стало причиною поступового розпаду Японії на регіональні протодержавні утворення провінційних володарів. Війна Онін (1467—1477) пришвидшила децентралізацію країни. Доба самурайських міжусобиць отримала назву період «воюючих країн».
Покласти край безвладдю в Японії спромоглися троє полководців — Ода Нобунаґа, Тойотомі Хідейосі та Токуґава Ієясу. Перший, за допомогою європейської зборої, ліквідував у 1573 році сьоґунат Муроматі. Другий, об'єднав країну, але не зміг передати владу у ній своїм нащадкам. Третій спромігся знищити усіх відкритих опонентів і заснував у 1603 році третій і останній сьоґунат в місті Едо, сучасному Токіо.
[ред.] Період Едо
Із заснуванням нового сьоґунату розпочався період Едо. Центральна влада країни, вбачаючи небезпеку у християнстві порвала усі зв'язки із Західним світом і проводила політику сакоку (закриття країни) стосовно Європи. Виключенням була Голландія, яка отримала дозвіл на торгівлю у порту Дедзіма у місті Нагасакі.
Ця доба ознаменувалася відсутністю внутрішніх воєн, стрімким розвитком економіки та «японізацією» іноземних запозичень. Були вперше записані самурайські кодекси честі бусідо та закладені основи японської національної філософії та науки кокугаку. Поширення писемності, спільні культурні риси, відносна централізація влади та тривалий мир у країні сформували основи сучасної політичної японської нації.
[ред.] Новий час
У 1854 році, під тиском американської ескадри «чорних кораблів» командора Метью Пері, японський уряд був змушений відкрити країну силам Заходу. В ході реставрації Мейдзі 1868 року було ліквідовано сьоґунат і встановлено уряд на чолі з Імператором. Громадянська війна Босін (1868—1869) ліквідувала самурайську опозицію прибічників, забезпечила єдиновладдя Імператорського уряду і сприяла вестернізації країни. Японія була перетворена на парламентську монархію британського типу.
Реформи періоду Мейдзі допомогли країні стати в ряд із найсильнішими країнами Європи та США, та вступити у гонку озброєнь та здобуття колоній. Перемоги у першій японсько-китайській війні (1894—1895) та японсько-російській війні (1904—1905) забезпечили домінування Японії у Східно-азійському регіоні. На 1910 році японці контролювали Корею, Тайвань та південь Сахаліну. Наступного року були скасовані нерівноправні договори із країнами Заходу.
[ред.] 20 століття
Початок 20 ст. ознаменувався встановленням «демократії Тайсьо». Японія вступила у першу світову війну на боці країн Антанти, що дало змогу посилити позиції країни в тихо-азійському регіоні. У 1920 році Японія приєдналася до Ліги Націй, але полишила її за 13 років через окупацію Маньчжурії. У 1936 році японці підписали Антикомінтернівський пакт з Німеччиною, а у 1940 році приєднались до країн Осі.
У 1937 році Японія розпочала другу японсько-китайську війну. Превентивний напад на США у 1941 році втягнув країну до другої світової війни, яка закінчилась поразкою для Японії. В серпні 1945 року американці провели атомне бомбардування міст Хіросіми і Нагасакі, а 2 вересня країна капітулювала.
Кінець війни ознаменувався окупацією Японії силами союзників — США та СРСР. У 1947 році, під тиском окупаційної американської влади була прийнята Конституція Японії, яка проголошувала принципи демократії, пацифізму та міжнародного співробітництва. У 1951 році уряд Японії підписав із США договір про мир та безпеку, вступивши до холодної війни на боці західних сил. Окупація основних островів архіпелагу американцями тривала до 1952. У 1972 році США передали Японії її колишні володіння на о. Окінава. З іншого боку, СРСР відмовився передавати окуповані його військами острови Курільської гряди та південну частину о. Сахалін.
За допомоги США, Японія змогла відбудувати свою економіку, яка з середини 1960-х років займає друге місце у світі за темпами зростання. У 1990-х роках країна увійшла до економічної кризи, з якої почала поступово виходити з середини 2000-х років
[ред.] Відносини з Україною
Див. статтю Історія японсько-українських відносин
[ред.] Політична система
Японія є конституційною монархією, в основу якої закладена британська парламентаристська модель та ряд положень цивільного законодавства Німеччини та Франції. У 1869 р. японський уряд прийняв Цивільний кодекс на базі французького громадянського кодексу. Він діє до сьогодні із незначними доповненнями.
Влада в країні поділена на законодавчу (парламент), виконавчу (уряд) і судову (Верховний суд).
[ред.] Імператор та імператорська родина
Імператор Японії згідно Конституції є «символом держави та єдності народу», а також головою країни та імператорської сім'ї. Він немає реальної влади, а є номінативним лідером Японії. Повнота усієї влади в країні належить японській нації, яка виражає свою волю через представників у Парламенті. Акіхіто є дійсним імператором Японії і єдиним правлячим імператором у світі.
[ред.] Парламент
Конституція Японії твердить, що найвищим органом державної влади в країні є двопалатний Парламент — Національні збори. Вони складаються з нижчої Палати Представників, яка формується 480 депутатами, що обираються як правило через кожні чотири роки, та верхньої Палати Радників, яка формується 242 депутатами, обраними на 6 річний термін. Віковий ценз для виборів — 20 років. Ліберально-демократична партія Японії(ЛДП) є центристською урядовою партією, що монопольно керує країною від 1955 року. В опозиції знаходиться ліво-центристська Демократична партія Японії.
[ред.] Прем'єр-міністр
Прем'єр-міністр Японії є головою уряду країни і її фактичним лідером. Він обирається депутатами у Парламенті і затверджується імператором. Прем'єр-міністр призначає усі посади в уряді, більшість з яких займають депутати парламенту. Дійсним прем'єр-міністром Японії від 24 вересня 2008 року є Асо Таро.
[ред.] Право
Традиційне японське законодавство зазнало сильного історичного впливу від китайського права. З початком періоду Мейдзі японські закони були переписані на західний манер. Законодавча влада належить парламенту, який приймає закони, що реалізуються урядом та виконавчою адміністрацією на місцях. За виконанням законів слідкує Верховний Суд Японії. Також існує 9 Вищих судів, 47 Префектуральних і 438 Загальних судів. Окрім цього до кожного Префектурального суду прикріплений Сімейний суд. Основа японського законодавства є Конституція і «Шість кодексів» (яп. 六法 — роппо).
[ред.] Географія
Японія — це острівна країна, розташована вздовж тихоокеанського узбережжя Східної Азії. Основні острови — Хоккайдо, Хонсю, Сікоку і Кюсю. Острови Рюкю (Окінава) розташовані 600-ма км південніше острова Кюсю. В цілому, Японський архіпелаг включає в себе близько 3000 малих островів.
Японія посідає 19 місце за густотою населення у світі. 70-80 % поверхні островів займають ліси і гори, непридатні для сільського господарства, промисловості чи проживання через часті тайфуни, зсуви і землетруси. Більшість населення сконцентрована у прибережних зонах та рівнинах.
Розташування Японії на стику трьох тектонічних плит Тихого Океану, є причиною землетрусів і підвищеної вулканічної активності на архіпелазі. Найвищою горою-вулканом країни є гора Фудзі. Останні найбільші землетруси сталися 1995 (землетрус в Кобе) і 2004 (землетрус в Ніїґата). Існує багато гейзерів і гарячих природних ванн онсен, які використовуються для відпочинку.
[ред.] Клімат
Японські острови, які простягаються з півночі на південь, лежать у шести кліматичних зонах.
- Зона Хоккайдо
Найпівнічніший регіон помірного клімату з холодними зимами і прохолодним літом. Опади не часті, але взимку терени острова густо вкриті снігом. - Зона Японського моря
Західне узбережжя острова Хонсю є місцем частих і сильних опадів, особливо в зимовий час. Влітку воно є прохолодним, хоча інколи, завдяки вітру Фьон, буває надзвичайно спекотним. - Зона Центральногірська
Типовий континентальний клімат з сильним перепадом температур взимку і влітку, вночі і вдень. Опади помірні. - Зона Внутрішнього Японського моря
Гори Тюґоку і Сікоку перешкоджають проникненню сезонних вітрів, забезпечуючи відносно теплу погоду впродовж цілого року. Клімат середземноморський. - Зона Тихого океану
Східне узбережжя японського архіпелагу характеризується холодними зимами з невеликою кількістю снігопадів, та спекотним і вологим літом завдяки південно-східним вітрам. - Зона Південних островів
Острови Рюкю знаходяться у субтропічному кліматичному поясі, де зима і літо теплі. Опади дуже сильні, особливо влітку. Частими є тайфуни.
Сезон дощів починається у травні на Окінаві і закінчується пізно в липні на Хоккайдо, проносячи дощовий фронт вздовж усього архіпелагу на північ. У центральних областях Японії сезон триває впродовж декількох тижнів, починаючи з середини червня. Наприкінці літа і на початку осені тайфуни приносять сильні дощі.
[ред.] Адміністративний поділ
Японія складається з 47 префектур. Префектура є найбільшою адміністративною одиницею країни. Органи влади у префектурі представлені виборними радою префектури та префектом (губернатором). За поділом влади ці органи належать до виконавчої гілки, однак за характером діяльності рада може бути віднесене до законодавчого органу. Судова влада прдставлена префектуральним судом .
Таблиця показує загальноприйнятий поділ префектур з півночі на південь.
|
01. |
17. |
33. |
Префектури часто групують у регіони для зручності. Ці регіони, склалися історично, вони не мають адміністративного апарату і не є адміністративними одиницями.
Таблиця показує загальноприйнятий поділ префектур за регіонами з півночі на південь.
| Регіон | Префектури |
|---|---|
| Хоккайдо | Хоккайдо |
| Тохоку | Акіта, Аоморі, Фукусіма, Івате, Міяґі, Ямаґата |
| Канто | Тіба, Ґумма, Ібаракі, Канаґава, Сайтама, Тотіґі, Токіо |
| Тюбу | Аїті, Фукуї, Ґіфу, Ісікава, Наґано, Ніїґата, Сідзуока, Тояма, Яманасі |
| Кінкі | Хьоґо, Кіото, Міє, Нара, Осака, Сіґа, Вакаяма |
| Тюґоку | Хіросіма, Окаяма, Сімане, Тотторі, Ямаґуті |
| Сікоку | Ехіме, Каґава, Коті, Токусіма |
| Кюсю | Фукуока, Каґосіма, Кумамото, Міядзакі, Наґасакі, Оїта, Саґа |
| Окінава | Окінава |
Наступними після префектури адміністративними одиницями є місто, містечко та село. Особливим у адміністративній системі займає мегаполіс Токіо, який поділений на 23 міста. До цих міст застосовується окрема назва — спеціальний район. Решта міст країни поділяються на райони. В усіх містах Японії чиновників обирають.
Наразі, у країні відбувається інтенсивний процес адміністративної реорганізації, який спричинив хвилю поглиннання багатьох містечок і сіл містами. Цей процес має на меті скоротити адміністративні одиниці нижнього рівня і зменшити адміністративні витрати. Японський уряд планує провести у майбутньому адміністративну реформу, за якою префектури будуть об'єднані у крупніші адмінодиниці.
