Фінляндія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
Фінляндська Республіка |
|||||
|
|||||
| Гімн: Maamme/Vårt land (Наша земля) |
|||||
 |
|||||
| Столиця (та найбільше місто) |
Гельсінкі 60°10' пн. ш., 24°56' сх. д. |
||||
| Офіційні мови | фінська, шведська | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Державний устрій | Парламенська республіка | ||||
| - Президент | Тар'я Халонен | ||||
| - Прем'єр-міністр | Матті Ванханен | ||||
| Незалежність | від Росії | ||||
| - Оголошена | 6 грудня 1917 | ||||
| - Визнана | 3 січня 1918 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 338 145 км² (65) | ||||
| - Води (%) | 10,0 | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка 2008 р. | 5 305 593 (111) | ||||
| - перепис 2000 р. | 5 155 000 | ||||
| - Щільність | 16/км² (161) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2005 р., оцінка | ||||
| - Повний | $163 млрд (52) | ||||
| - На душу населення | $34 819 (12) | ||||
| ІРЛП (2007) |  0.952 (високій) (11) |
||||
| Валюта | Євро (EUR) |
||||
| Часовий пояс | EET (UTC+2) | ||||
| - Літній час | EEST (UTC+3) | ||||
| Домен Інтернет | .fi, .ax ³ | ||||
| Телефонний код | +358 | ||||
Фінляндія
Офіційна назва — Фінляндська Республіка - Suomen Tasavalta / Republiken Finland (Suomen Tasavalta Republiken Finland). держава у Північній Європі. Межує зі Швецією, Норвегією, Російською Федерацією.
Зміст |
[ред.] Назва
Самі фіни не називають свою країну Фінляндією, для них це слово чуже, і має германське походження. У фінській мові навіть немає звуку "ф". Для них їхня країна - Суомі, а самі вони суома-лайсет (народ Суомі). Щоправда, слова Фінлядія та Суомі мають однакове значення - "країна боліт (озер)".
[ред.] Географія
Географічне розташування — країна розташована в Північній Європі. Межує зі Швецією (спільний кордон - 586 км), з Норвегією (729 км), з Російською Федерацією (1313 км). Загальна довжина сухопутного кордону - 2628 км. Берегова лінія - 1126 км.
Більша частина країни вкрита лісами з невисокими пагорбами, має 187888 озер і 179584 острови. Південне і південно-західне узбережжя досить сильно порізане; Аландський архіпелаг простягається майже до берегів Швеції. Північна третина території знаходиться за Полярним колом.
[ред.] Клімат
Для клімату Фінляндії характерними є холодна зима та тепле літо. На далекій півночі сонце не заходить за обрій протягом близько 73 днів, створюючи ефект літніх білих ночей. У цьому регіоні зимою сонце залишається за обрієм 51 день.
Влітку температура досить часто піднімається до +20 градусів за Цельсієм та часом сягає +30 градусів у південних та східних частинах країни. Взимку в багатьох районах температура опускається до -20 градусів за Цельсієм. Фінська Лапландія незмінно демонструє найнижчі зимові температури. Середня температура в Гельсінкі в липні складає +17 градусів, а в лютому -5,7 градусів за Цельсієм.
[ред.] Природа
Природа. На території Фінляндії переважають горбисто-моренні рівнини з виходами скельних порід, озерними улоговинами і піднесеними грядами. На крайньому півн.-зах. знаходиться східний край Скандинавських гір висотою до 1365 м (г. Галтіатунтурі). Клімат помірний, перехідний від морського до континентального, на півн.-сх. континентальний. Близько 60 тис. озер займають 8% тер. країни, утворюючи великі водні системи (Сайма та інш.). Ріки короткі багатоводні і порожисті.
Див. також Геологія Фінляндії, Гідрогеологія Фінляндії.
[ред.] Історія
Деякі важливі події історії Фінляндії
- 1155 Перші місіонери прибувають до Фінляндії зі Швеції. Фінляндія стає частиною Шведського королівства.
- 1809 Фінляндія відходить від Швеції до Росії і стає частково автономним Великим Князівством під владою Російського царя.
- 1917 6 грудня Фінляндія проголошує свою незалежність від Росії.
- 1919 Після затвердження нині діючої конституції Фінляндія стає республікою з президентом на чолі держави.
- 1955 Фінляндія стає членом ООН.
- 1995 Фінляндія вступає до Європейського Союзу.
Главою держави є президент республіки, який обирається на шість років прямим загальним голосуванням. Нинішній президент, пані Тар’я Халонен була обрана у 2000 році.
[ред.] Населення
Чисельність населення — 5245 тис. осіб (станом на початок 2004 року), 17 мешканців на квадратний кілометр, 67% людей живуть у містах та міських районах, 33% у сільських районах.
Столиця — Гельсінкі (Helsinki) - 574 тис. мешканців.
Великі міста: Еспоо (Есбо) (225 тис. мешканців), Тампере (Таммерфорс) (200 тис.), Вантаа (Ванда) (186 тис.), Турку (Обу) (176,6 тис.), Оулу (Улеоборь) (130 тис.).
Близько мільйона чоловік мешкають у столичному регіоні.
[ред.] Етнічний склад
Фіни 93.4%, Шведи 5.7%, Росіяни 0.4%, Естонці 0.2%,Цигани 0.2%, Саами(Saami)(в Лапландії) 0.1%
Населення фінських саамів складає 6 500 осіб.
[ред.] Мови
У Фінляндії дві офіційні мови: фінська та шведська. Фінська 92% (офіційна), Шведська 5.6% (офіційна), Інші 2.4% (Самі- і російсько- мовна меншість) (2003)
Мова саамі (саамська, лапландська) є рідною приблизно для 1 700 осіб саамів.
[ред.] Релігія
Лютеранська Національна Церква 84.2%, Фінляндська Православна Церква 1.1%, Інші християни 1.1%, Інші релігії 0.1%, атеїсти - 13.5% (2003).
[ред.] Політика
Державний устрій — республіка. Глава держави - Президент, який обирається шляхом прямих і таємних виборів усіма громадянами країни, які мають право голосу, строком на 6 років. Законодавча влада здійснюється однопалатним парламентом, що складається з 200 депутатів, які обираються прямим і таємним голосуванням за системою пропорційного представництва строком на 4 роки. Виконавча влада здійснюється президентом і урядом. Член ООН з 1955 року, у 1995 приєдналася до ЄС.
У 2005 році президентом країни є Тар'я Халонен, прем'єр-міністром - Матті Ванханен.
Членство у міжнародних організаціях — ООН, СОТ, МБРР, ОБСЄ, МВФ, МФЧХіЧП, РЄ, ЄКА, ЄМС, ЄС.
[ред.] Економіка
Фінляндія – високорозвинена індустріально-аграрна країна. Провідні галузі промисловості: металургійна, машинобудівна (суднобудівна, електронне обладнання та ін.), целюлозно-паперова, деревообробна, чорна та кольорова металургія, хімічна, текстильна, швейна, харчова промисловість. Основні природні багатства країни – ліс (бл. 65% всієї тер.) і руди металів (мідні, цинкові, нікелеві та інш.). Розвинені всі види сучасного транспорту. Порти: Гельсінкі, Турку, Коккола, Котка, Ловіса, Оулу, Порі, Раума, Уусікаупункі, Варкаус, Порвоо. Паромне сполучення з Швецією, Естонією, Польщею, Німеччиною. Високорозвинений мобільний зв'язок. Корпорація "Нокіа", заснована у Фінляндії, є найбільшим світовим виробником мобільних телефонів. Фінляндія веде перед також у розвитку системи Інтернет.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП – $ 144,6 млрд. Темп зростання ВВП – 4,7%. ВВП на душу населення – $ 28075. Прямі іноземні інвестиції – $ 8,2 млрд. Імпорт – $ 37,5 млрд (г.ч. Німеччина – 15,2%; Швеція – 11,7%; США – 8,2%; Великобританія – 7,3%; Росія – 6,6%; Японія – 5,7%). Експорт – $ 48,4 млрд (г.ч. Німеччина – 11,8%; Швеція – 9,4%; Великобританія – 9,2%; США – 7,3%; Росія – 6%; Франція – 5,1%).
Економіка Фінляндії базується на приватному підприємництві, але уряд контролює ряд галузей економіки і навіть монопольно володіє деякими з них. Після Другої світової війни Фінляндія була переважно аграрно-індустріальною країною, в якій були розвинуті лісівництво та гірничодобувна промисловість. Упродовж перших післявоєнних десятиліть економіка була переорієнтована зі сфери виробництва на сферу послуг. Країна стала своєрідним торговельним мостом між країнами Західної Європи і СРСР. На початку 1990-х років економіка Фінляндії пережила сильну кризу, викликану розпадом Радянського Союзу і втратою великого замовника. А з середини 1990-х років почався плавний економічний підйом: Фінляндія стала працювати на ринки західних країн.
У період 1980-1989 ВВП в середньому збільшувався на 3,1% на рік. Потім почалося скорочення: у 1991 ВВП зменшився на 6%, у 1992 - на 4%, у 1993 - на 3%. З 1994 по 1997 реальне зростання ВВП відповідно становило 4,5%, 5,1%, 3,6% і 6,0%. У 1998 році ВВП Фінляндії становив 123502 млн дол. США, а в 1999 році - 126130. На кінець 2001 року реальний ВВП Фінляндії у порівнянні з роками підйому цього показника істотно скоротився.
Сільське господарство до Другої світової війни було головним заняттям населення, завжди поєднувалося з лісовим господарством. Однак в післявоєнний період економіка країни стала набагато більш різноманітною. За мирним договором 1947, Фінляндія поступилася СРСР значною територією і взяла на себе тяжкий тягар виплати репарацій. Ці обставини послужили поштовхом для зростання і диверсифікації промислового виробництва. У результаті промисловість обігнала в своєму розвитку сільське господарство і зайняла провідне місце в економіці Фінляндії. У країні виникли нові галузі промисловості, зокрема металургія, машинобудування і суднобудування, які виявилися більш конкурентоздатними, ніж лісопереробні галузі. Частка сільського господарства в ВВП знижувалася і досягла 1,3% у 1997 (в 1990 - 3,4%). Загалом в 1997 первинний сектор (сільське господарство і добувна промисловість) становив 4,4% ВВП, повторний сектор (обробна промисловість і будівництво) - 35,4% і третинний сектор (послуги) - 60,7%.
Основне багатство країни – ліс, тому в обробній промисловості домінують "лісові" галузі, що випускають целюлозу, папір і иломатеріали. Приблизно 2/3 продукції цих галузей йде на експорт. Обробка деревини хвойних порід зосереджена у районі Фінської затоки, куди надходить сировина з Озерного краю. Близько 30% паперової продукції становить газетний папір; крім того, випускаються картон, обгортковий папір і високоякісний папір для банкнот, акцій та інших цінних паперів. Великий сучасний металургійний комбінат знаходиться в Раахе, а невеликі заводи є в багатьох містах південно-західної Фінляндії. Випускаються машини й устаткування для целюлозно-паперових підприємств, сільськогосподарська техніка, танкери і криголами, кабель, трансформатори, генератори й електромотори. Хімічна промисловість також почала розвиватися після Другої світової війни. Ця галузь виробляє синтетичні волокна і пластмаси з відходів деревообробної промисловості, фармацевтичну продукцію, добрива і косметику.
Головним промисловим центром є столичне місто Гельсінкі, де зосереджена половина підприємств обробної промисловості країни. Машинобудівні заводи виробляють станки, сільськогосподарську техніку, динамомашини, електромотори і судна. У Гельсінкі знаходяться також підприємства харчової і хімічної промисловості, поліграфічні комбінати і всесвітньо відомі фабрики, що випускають скляний і фарфоровий посуд. Турку, головний порт на південному заході Фінляндії, займає третє місце серед центрів машинобудування і перше місце серед центрів суднобудування в країні. Тампере, найбільший промисловий центр у внутрішній частині Фінляндії, відомий як один з основних центрів текстильної промисловості в скандінавських країнах. Тут знаходяться також різноманітні машинобудівні підприємства. Проте, в останні роки в суднобудуванні і текстильній промисловості відбувається скорочення виробництва. У містах Вааса і Оулу, старовинних центрах лісової торгівлі, функціонують лісопильні і деревообробні комбінати, що випускають целюлозу, папір і інші товари.
Фінляндія має великий гідроенергетичний потенціал, але він використовується лише наполовину, оскільки в умовах невеликих перепадів висот освоєння цих ресурсів ускладнюється. Понад 50% гідроенергетичних потужностей Фінляндії зосереджена на ГЕС, побудованих на ріках Кемійокі, Оулуйокі і Віронкоскі. Майже вся важка індустрія Фінляндії базується на споживанні великої кількості електроенергії. Залізниці країни в основному електрифіковані. Атомна енергетика почала розвиватися в 1970-х роках, коли були побудовані дві АЕС недалеко від Гельсінкі. У 1980-х роках були споруджені ще дві атомні станції.
Див. також Корисні копалини Фінляндії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Фінляндії, Гірнича промисловість Фінляндії.
[ред.] Адміністративний устрій
5 ляні (lääni - губернія, край), без Аландських островів, які з травня 1991 р. мають статус самоврядування. Ляні поділяються на комуни (kunta).
[ред.] Архітектура
.JPG.html)
Зразки фінської народної архітектури представлені вже в давньому епосі "Калевала". Самобутній архітектуриний розвиток Фінляндії поновився у ХХ столітті. Це явище пов'язано з іменами Алвара Аалто та Вяйне Аалтонена.
[ред.] Зв’язки з Україною
[ред.] Із варяг у греки
Регулярні контакти України з Фінляндією формуються з 9 ст. по Р.Х. - з утворенням стабільного торгового шляху "Із варяг у греки", який поєднав Київську державу із торговими факторіями вікінгів на територвї фінських племен суомі, хяме і тавасті. З появою Рюриковичів на київському престолі та їх шведських військових дружин, вихідці з фіно-балтійських країн постійно перебувають на українському Подніпровї, беруть участь у військових походах князя Святослава на Візантію.
Князь Володимир проводив активну політику у фіно-балтських країнах, князь Ярослав Мудрий взагалі заснував у Естонії фортецю Юр'їв (Тарту), вістря якої було спрямовано на опанування водами Фінської затоки. Археологи відмічають факти переселень груп фіно-угорського населення Балтики в межі України, зокрема на притоки рр. Сула, Псел. У цих потоках були й предки сучасних фінів.
[ред.] Часи Гетьмана Іоанна Мазепи
Військовий союз України та Швеції, укладений 1708 року, призвів до фрагментарної активізації фіно-українських звязків. Мова про солдат армії короля Карла ХІІ, значну частину якої складали вихідці з Фінляндії (на цей час - володіння Шведського королівства). Частина фінського призову загинула під Полтавою у бою з військами московського князя Петра Романова.
[ред.] Фіни та українці - громадяни одної країни
Відомості про Фінляндію в Україні збільшувалися в геометричній прогресії після побудови на березі Фінської затоки фортеці Санкт-Петербург та входження Фінляндії до складу Російської імперії 1809. Відтак більшість української шляхти, літераторів, військових, що жили в Петербурзі ХІХ ст., мали особисті контакти з фінами, регулярно навідувалися до Великого князіства Фінляндського (М. Гоголь, Є. Гребінка, Т. Шевченко). Фіно-українські контакти утворювалися і на території російської Карелії, зокрема тут зробив перші переклади рун Калевали український поет Гнідич (це взагалі один із перших в історії перекладів фрагментів "Калевали", яка ще не була укладена Е. Льоннротом в окремий епічний твір).
Українці - випускники вищих учбових закладів Санкт-Петербурга - прислужился розвитку фінської науки. Так, Максим Антонович (1835, м. Білопілля, Україна — 1918), більше відомий як філософ-матеріаліст, провів ґрунтовне дослідженнями геол. будови Фінляндії та Карелії. Його праця «Льодовикова гіпотеза і льодовикові явища в Фінляндії і в Повенецькому повіті» (1876) стала класичною у природознавчій царині.
Зв'язки між укр. і фінськими діячами пожвавилися на поч. ХХ ст., зокрема Сергій Булгаков - брат відомого філософа Ніколая Булгакова - написав 1903 цілу поему з посвятою волелюбному фінському народові. 1917 на території Фінляндії почали діяти українські військові комітети, у Гельсінкі проведено низку демонстарцій під синьо-жовтими прапорами. Приязне ставлення уряду Фінляндії до українців визначалося давньою дружбою маршала Карла Маннергейма та Гетьмана України Павла Скоропадського, які підтримували взаємини аж до 1945.
[ред.] Між двома Світовими війнами
Одним з популяризаторів укр. питання у Фінляндії був історик римського права, дипломат Г. Ґуммерус, перший посол Фінляндії в Україні 1918. посольство УНР у Ф. очолювали 1918 — 1920 К. Лоський, М. Залізняк. У Ф. між двома світовими війнами існувала нечисленна укр. громада, в житті якої брав участь учасник Визвольних змагань Юрій Горліс-Горський. 1942 — 1944 діяв Комітет допомоги українським полоненим та Українське Інформаційне Бюро під проводом члена ОУН (м) Б. Кентржинського. Офіційний представник Фінляндії (пан Песонен) був членом міжнародної експертної групи, яка досліджувала факти масових розстрілів мирного населення у Вінниці працівниками НКВД СРСР (1943).
[ред.] Післявоєнні контакти
У часи М. Хрущова СРСР стимулював українсько-фінські культурні взаємини. 1954 Фінляндію відвідав український поет Павло Тичина, де мав зустріч із Президентом Паасіківі. Поет залишив щоденникові записи про фінську мандрівку (частини надруковано у кн."Павло Тичина. Із щоденникових записів", м.Київ, 1981, С.180-188). 1961 у Києві влаштовано виставку фінського мистецтва м. Тампере, згодом на честь цього міста названо вулицю у лівобереженому районі столиці; подекуди відбувається обмін мист. ансамблями між Фінляндією й УРСР. Молодий український композитор-баяніст Володимир Зубицький бере участь у Міжнародному Конкурсі баяністів і акордеоністів в Гельсінкі (1975), де нагороджений «Coupe mondiale» IMC-UNESCO за виконання мініатюри-реквієму «Сім сльозин».
У бібліотеках Гельсінкі зберігаються цінні колекції укр. дореволюційних видань.
[ред.] Спортивні контакти
Доленосну роль у спортивній кар'єрі 35-разового чемпіона світу Сергія Бубки відіграла Фінляндія. 1983 у Гельсінкі він стає чемпіоном світу із стрибків з жердиною. Напередодні розвалу СРСР до Фінляндії на роботу вирушили представники українського спорту. Зокрема, у двох футбольних клубах на посаді другого тренера працював легендарний футболіст київського "Динамо" Леонід Йосипович Буряк (1988-89 – Finlandia Kemin Pallotoverit-85, м. Кемі, 1990 – Finlandia VanPa Vantaa, м. Вантаа).Ще один вихованець київського «Динамо» - Віктор Баранов - пішов по "фінських стопах" Леоніда Буряка. Виступав за ФК «Конту», працював із фінськими дітьми, юніорами та юнаками.
[ред.] Українська громада в Фінляндії
Тепер у містах Гельсінкі, Турку, Тампере живе кількадесят родин українців, які об'єднані у Товариство українців Фінляндії (на чолі - поет Віктор Єганов). Тут же працює професійний перекладач з фінської мови Юрій Зуб, який також готує перший професійний українсько-фінський словник на 20.000 статей. У вищих навчальних закладах Фінляндії сформувалася група вчених-україністів (зокрема, в Йоенсуу).
[ред.] Література
Визначний фінський епос п. н. «Калевала» переклав Є. Тимченко; українською мовою перекладено твори письм. К. Лейно, М. Лассіла, К. Вала, а вже у 2000-их роках - А. Ківі, А. Паасілінна, М. Валтарі, Л. Легтолайнен, К. Готакайнен і навіть архієпископа Фінляндського Павла Олмарі ("Як ми віруємо", 2005). До друку готуються нові переклади з фінської художньої літератури, зокрема про Зимову війну 1939-1940 років. Основні перекладачі з фінської - Юрій Зуб та Олександр (Олесь) Завгородній.
[ред.] Новий час
У 2000 - 2005 роках кафедра етнології та краєзнавства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка провела чотири українсько-фінські наукові симпозіуми, за результатами яких були видані збірники статей, опубліковано спогади про Україну першого посла Фінляндії Германа Ґуммеруса "Україна в переломні часи", фінський альбом графічних робіт художника-етнографа Юрія Павловича. Вагому внесок у розвиток українсько-фінських наукових зв'язків роблять філолог Костянтин Тищенко, історик Віктор Володимирович Пилипенко, голова товариства "Україна-Фінляндія" Борис Архипович Циганок. 2004 - Фінляндія нагородила Орденом Білої Троянди В.Пилипенка, 2005 - К.Тищенка, Б.Циганка, 2006 - Президента України В. Ющенка
[ред.] Дипломатичні взаємини
Послом Фінляндії в Україні є Крістер Міккелсон (з вересня 2007), України в Фінляндії - Андрій Дещиця (з грудня 2007).
[ред.] Інше
Державне свято — 6 грудня 1917 - День Незалежності.
Державний прапор. У 1861 році Костянтин Миколайович, брат імператора Олександра II, затвердив особливий прапор для Нюландського яхт-клубу - білий з синім хрестом і гербом у кантоні. Цей прапор вважається одним з прообразів сучасного фінського прапора.
Державним гербом Фінляндії є коронований лев з піднятим над головою мечем, який топче криву шаблю.
Державний гімн. У його основу покладено вірш, написаний спочатку шведською мовою. Написав його фінський поет Йоган Рунеберг у 1846 році. Цей вірш відображає зростання національного самовизнання у Фінляндії. Того ж року з'явилися перші варіанти мелодій, а в травні 1848 року пісня "Наш край" на музику Ф. Паціуса вперше прозвучала шведською мовою у виконанні Академічного хору. Вірш Рунеберга багато разів намагалися перекласти фінською, але сучасний варіант фінського гімну у перекладі П. Каяндера з'явився лише у 1889 році.
[ред.] Джерела
- http://www.geo2000.nm.ru/data/euro/finland/6.htm
- http://www.finland.fi/
- Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X
|
|
|
|---|---|
| Держави |  Угорщина •  Естонія •  Фінляндія |
| У Росії |  Вепсляндія •  Вотляндія •  Іжорія •  Республіка Карелія •  Республіка Комі •  Комі-Перм’яцький округ •  Марій Ел •  Мордовія •  |