Франція
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
Французька Республіка |
|||||
|
|||||
| Девіз: Liberté, Égalité, Fraternité (Свобода, Рівність, Братерство) |
|||||
| Гімн: "La Marseillaise" (Марсельєза) |
|||||
 |
|||||
| Столиця | Париж | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Найбільше місто | Париж | ||||
| Офіційні мови | французька | ||||
| Державний устрій | Президентська республіка | ||||
| Президент Прем'єр-міністр |
Ніколя Саркозі Франсуа Фійон |
||||
| Формування | 843 рік | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 551 695 км² (47-а) | ||||
| - Води (%) | 0,26 | ||||
| Населення | |||||
| - перепис 2003 р. | 60 180 529 | ||||
| - Щільність | 110/км² (68) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2006 р., оцінка | ||||
| - Повний | 1,871 трлн $ (7) | ||||
| - На душу населення | 30 100 $ (20) | ||||
| Валюта | Євро - € (EUR) |
||||
| Часовий пояс | (UTC+1) | ||||
| Домен Інтернет | .fr | ||||
| Телефонний код | +33 | ||||
Франція, офіційна назва Французька Республіка (фр. France, République française) — держава на заході Європи.
Зміст |
[ред.] Географія
Франція межує з Андоррою, Бельгією, Люксембургом, Німеччиною, Швейцарією, Італією та Іспанією. Франція займає західну частину Європейського материка. За формою її територія вписується в шестигранник (французи так і називають свою країну - l'Hexagone - шестикутник). Морські кордони країни мають більшу довжину, ніж сухопутні. На заході країна омивається Атлантичним океаном, на півдні - Середземним морем, на півночі - протокою Ла-Манш.
Столиця — Париж (Paris) - 2,116 млн. жителів (1999 р.). З передмістями - близько 10 млн. жителів.
Великі міста — Марсель (801 тис.), Ліон (415 тис.), Тулуза (359 тис.), Ніцца (342 тис.), Страсбург (252 тис.), Нант (245 тис.), Бордо (210 тис.).
Територія — 551,6 тисяч км2.
Ландшафт - 2/3 території Франції - рівнини і пагорби.
Найбільші гірські масиви - Альпи, Піренеї і Центральний Французький масив. Найвища точка - гора Монблан в Альпах (4807 м).
Найбільші річки - Сена (найдовша річка країни, 1012 км), Луара, Гаронна, Рона.
[ред.] Адміністративний устрій
100 департаментів (département), 22 метропольських та 4 заморських області (région), 342 округи (arrondissement), комуни (commune). Існує також поділ на 37 історичних провінцій.
Володіння: в Америці - Гваделупа, Французька Гвіана, Мартиніка (Центральна Америка), Сен-П'єр і Мікелон (поблизу південно-східного узбережжя Ньюфаундленду); в Африці - Реюньйон (біля південно-східного узбережжя); 5 заморських територій: в Океанії - Нова Каледонія, Полінезія Французька, до складу якої входять острови Суспільства, Маркізькі острови, архіпелаг Туамоту, Французькі південні та антарктичні території; острови Уолліс і Футуна, розташовані на екваторі, в південно-західній частині Тихого океану між Фіджі і Самоа; острів Майотта. Завдяки цьому Франція є третьою державою світу (після США і Великобританії) за розмірами заморських володінь.
[ред.] Історія
Франція - європейська держава, історія якої мала величезний вплив на долю Європи. Поява першої людини на території сучасної Франції датується періодом Середнього Палеоліту (40000 - 90000 років тому). Перших мешканців змінили в Кам'яному віці кроманьйонці, які з'явилися приблизно 25000 років тому і в свою чергу були витіснені 16000 років опісля людьми епохи неоліту. Кремнієві наконечники і знаряддя праці замінені на залізні, коли між 1500 і 500 рр. до н.е. з'явилися кельтські племена.
Після кількох століть конфліктів між Галлами і Римлянами Юлій Цезар в 52 р. до н.е. завоював ці території, а до II ст. н.е. жителі регіону були частково навернуті до християнства.
Територія залишалася під владою римлян до 5 ст. н.е., коли франки та інші німецькі племена завоювали регіон. Середні віки ознаменувалися нескінченними битвами за владу між франкськими династіями.
Карл Великий правив з 768 по 814 рік і припинив розбрати, значно розширивши кордони свого королівства, а у 800 році зажадав корону Священної Римської Імперії. Після розділення імперії між трьома онуками Карла Великого згідно з Верденським Договором 843, Каролінги продовжували тримати трон у всіх трьох країнах, які були створені: Західно-Франкського королівства, Середній Франкії і Східно-Франкського королівства. У 987 р. одержала трон Капетіанська династія у Західно-Франкського королівства, яко стало Францією.
У XI ст. настав час відродження і процвітання наук, незважаючи на триваючі війни з Англією. У цей же час країна втягнута в Хрестові походи - священну війну, яку веде Церква з нехристиянськими народами Сходу.
Назва "Франція" згадується з ХІ ст. Вона походить від латинського Regnum Francorum - "Королівство Франків". Французькі королі ІХ-XIV ст.ст. часто отримували прізвиська, які характеризували їх правління або особу. Наприклад: Людовик Благочестивий, Карл II Лисий, Роберт II Побожний, Людовик VI Товстий, Людовик VII Молодий, Людовик IX Святий, Філіп III Відважний, Філіп IV Красивий, Жан II Добрий.
Початок XV ст. - кінець Капетіанської династії. Франція продовжує столітню війну (1337-1453 рр.) проти Англії. Національний дух військ значно підняла 17-річна дівчина, Жанна д'Арк, яка в 1429 році об'єднала французькі війська для захисту Орлеана. Її було схоплено, передано в руки англійців та засуджено. Загинула вона на багатті у місті Гавр за єресь.
Англійці були вигнані з усіх французьких земель (за винятком Калаїс) у 1453 році. Релігійні і політичні переслідування, кульмінацією яких стали Релігійні війни (1562-98 рр.), продовжували краяти Францію протягом всього XVI ст.
У 1572 році, в Парижі, під час різні на Карнавалі у Варфоломіївську Ніч було вбито близько 3000 гугенотів. Пізніше гугенотам були гарантовані релігійні, цивільні і політичні права.
У 1574 р. королем Франції став Генріх III. Його вбив фанатик-чернець у 1589р., але перед смертю він встиг оголосити своїм наступником Генріха Наваррського (Генріха IV). Він був протестантом і не здобув визнання французів. У 1593 р. Генріх IV відрікся від протестантської релігії і з словами "Париж вартий меси" прийняв католицизм. На початку XVII ст. країна потрапила під владу кардинала Рішельє, який домігся утворення абсолютної монархії і затвердив панування Франції в Європі.
У XVII ст. відбулася 30-річна війна з Австрією та Іспанією, кардинал Рішельє був призначений прем'єр-міністром. Після смерті його змінив італієць Мазаріні. Після смерті Мазаріні Людовик XIV ("Король-Сонце"), який прийшов до влади, відмовився від прем'єр-міністрів і сам правив країною. При ньому королівський двір перенесено з Парижа в збудований у Версалі палац. Час правління Людовика XIV - час Мольєра, Лафонтена, Корнеля і Расіна. На поточні політичні події впливали придворні дами (пані де Помпадур). Людовик XIV вів сповнене розвагами життя. Перед смертю він сказав сину, Людовику XV: "Я дуже любив війну і будівлі. Не наслідуйте мене в цьому. Спробуйте допомогти своєму народу, чого я, на жаль, не зміг зробити".
1789 рік. 14 липня паризька чернь штурмувала Бастилію - символ деспотизму. Революцією керували помірковано налаштовані лідери, але згодом до влади прийшли радикальні якобінці на чолі з Робесп'єром, Дантоном і Маратом. У 1792 році вони заснували першу Республіку, фактично здійснюючи диктаторський контроль над країною. Настав час Влади Терору (1793-94 рр.), коли були введені масові страти і закриті церкви.
Революція обернулася проти своїх лідерів, страчених на гільйотині. З глибин цього хаосу з'явився Наполеон Бонапарт. Прославившись завдяки ряду блискучих перемог за кордоном, Наполеон привласнив собі найвищу владу в 1799 році.
XVIII ст. - епоха Просвітництва (Дідро, Вольтер, Руссо, Монтескьє), ідеї встановлення "царства розуму".
Почалася нескінченна серія воєн, внаслідок яких Франція домоглася контролю над значною частиною Європи. Закінчилося все катастрофічною кампанією проти Росії у 1812 році, яка призвела до повалення Бонапарта і висилки його на крихітний середземноморський острів Ельба.
Його повернення і тріумф тривали сто днів, до того як його війська були остаточно розбиті англійцями при Ватерлоо. Англійці заслали Бонапарта на південно-атлантичний острів Святої Олени, де він і помер у 1821 році.
Наполеона поважають у Франції як національного героя. Він опублікував Цивільний Кодекс Законів (Закон Наполеона), який покладено в основу системи законів сучасної Франції. Третя Республіка (1870) створила державу з республіканськими традиціями.
Перша світова війна - понад мільйон солдатів убитими, падіння рівня промислового виробництва. Друга світова війна. Під час війни Франція була окупована німецькими військами і чинила опір. 6 червня 1944 союзницькі війська висадилися на берегах Нормандії і незабаром звільнили Париж.
У 1946 р. встановлена четверта (IV) республіка, яка зіткнулася з проблемами деколонізації (війна в Індокитаї, хвилювання в Тунісі, Марокко та Алжирі). Нині у Франції п'ята (V) республіка, встановлена в 1958 р. генералом де Голлем.
Після смерті Франсуа Міттерана (він помер у січні 1996 року), Президентом країни став Жак Ширак. Рішення президента про проведення ядерних випробувань на Полінезійському острові Мурура та сусідньому атолі було визнане у самій Франції і за кордоном як образливе і незаконне.
Випробування, оголошені Шираком "останніми", негативно вплинули на дипломатичні відносини Франції з країнами Тихого океану. Французькі тихоокеанські і Карибські колонії забили на сполох, вимагаючи незалежності.
Франція є постійним членом Ради Безпеки ООН, входить до "клубу" ядерних держав.
[ред.] Природа
У Франції представлені три різних типи рельєфу - високі гори, древнє плато і рівнини. Західні і північні райони Франції – рівнини і низькогір’я. В центрі і на сході – середньовисотні гори. На південному заході – Піренеї. На південному сході – Альпи (найвища вершина Франції та Західної Європи – г. Монблан, 4807 м). Клімат морський, помірний, на сході – континентальний. На узбережжі Середземного моря – субтропічний, середземноморський. Великі ріки – Сена, Рона, Луара, Гаронна, Рейн (вздовж кордону з Німеччиною). Серед них найбільшою довжиною (1000 км) відрізняється Луара.
[ред.] Політика
Офіційна мова — французька, належить до романської групи мов.
Членство в міжнародних організаціях: Франція є членом ООН і більшості спеціалізованих агентств цієї організації, ОБСЄ, ЄС, НАТО, Організації економічного співробітництва і розвитку.
Президент — Ніколя Саркозі.
Прем'єр міністр — Франсуа Фійон.
[ред.] Економіка
Див. Економіка Франції
Франція – високорозвинена індустріально-аграрна країна. За розмірами ВВП і обсягом пром. виробництва Ф. займає одне з провідних місць у західному світі (разом зі США, ФРН, Великобританією та ін.). Провідна галузь промисловості – машинобудування. Розвинуті автобудування, суднобудування, тракторо- і авіабудування, електротехнічна і радіоелектронна промисловість, а також хімічна (виробництво соди, добрив, хімічних волокон, пластмас), нафтопереробна і нафтохімічна промисловість. Експортне значення мають виробництво текстилю, одягу, галантереї, харчова промисловість і виноробство. Розвинені всі види сучасного транспорту. Головні морські порти – Марсель, Гавр, Дюнкерк, Руан, Нант, Сен-Назер, Бордо. Транспортна мережа має радіальну конфігурацію з єдиним центром - Парижем. Франція посідає одне з перших місць у світі за довжиною автошляхів і величиною автопарку. Найважливіша автострада - Лілль-Париж-Ліон-Марсель. Головні водні магістралі - Сена (яка через Уазу і Північний канал пов'язана з Північним районом, а через Марну і канал Марна-Рейн - з Лотарингією та Ельзасом) і каналізована р. Мозель (шлях для експорту лотаринзької руди і металу, а також імпорту вугілля і коксу); на ці шляхи припадає понад 4/5 перевезень
Третина поверхні Франції використовується на сільське господарство, 25% з яких – це пасовища, а 27% - ліси. Традиційно важливим сектором економіки Франції є сільське господарство. Якісний ґрунт та сприятливий клімат сприяють розвитку сільськогосподарської продукції. Насамперед вирощується пшениця, ячмінь, кукурудза, овес, цукрові буряки, тютюн, хміль, цикорій, овочі, виноград. Бургундія, Бордо та інші місцевості славляться виноробством.
Великі доходи приносить також туризм, який особливо розвинений у Парижі, на узбережжі та в горах.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП – $ 1600 млрд. Темп зростання ВВП – 3,2%. ВВП на душу населення – $ 27975. Прямі закордонні інвестиції – $ 12,5 млрд. Імпорт (машини та обладнання, нафта, кам'яне вугілля, кольорові метали, целюлоза, бавовна, вовна, деревина) – $ 334 млрд (г.ч. Німеччина – 17,2%; Італія – 9,9%; США – 8,8%; Великобританія – 8,4%; Бенілюкс – 7,7%). Експорт (транспортне обладнання, автомобілі, сільськогосподарські і продовольчі товари, хімічні товари і напівфабрикати) – $ 377,8 млрд (г.ч. Німеччина – 15,9%; Великобританія – 10%; Італія – 9,1%; Іспанія – 8,7%; Бенілюкс – 7,7%). Франція - одна з найбільших економічно розвинених країн світу. За обсягом промислової продукції Франція ділить з Італією 4-е місце в світі (після США, Японії і Німеччини). У 1997 обробна промисловість дала 25,1% загальної доданої вартості; в ній було зайнято 4,2 млн чол., тобто 18,6% всіх трудових ресурсів країни. Франція займає 4-е місце в світі з експорту промислових товарів. У формуванні валового внутрішнього продукту (ВВП) Франції домінує сфера послуг. Велику роль відіграють надходження від зовнішньої торгівлі і туризму.
Див. також: Економічні райони Франції, Корисні копалини Франції, Історія освоєння мінеральних ресурсів Франції, Гірнича промисловість Франції.
[ред.] Демографія
Населення — 61,1 млн. осіб (2002 р.). Близько 4,5 мільйона з них - іноземці: алжирці, португальці, італійці, іспанці, вірмени тощо. Щороку приблизно 10 тис. осіб отримують французьке громадянство.
[ред.] Релігія
Релігія. Майже все населення країни - католики. Але з огляду на історичні причини у Франції співіснують багато різних релігій. На другому місці - іслам. Його сповідують вихідці з країн Північної Африки, колишніх французьких колоній. Є також прибічники іудаїзму, православ'я, протестантизму та англіканства.
[ред.] Інше
Національне свято — 14 липня - День взяття Бастилії (1789).
Гімн Франції - "Марсельєза", яка була написана в Страсбурзі у 1792 році, а 14 липня проголошена національним гімном.
Девіз Девізом країни є три всім відомих слова: "Свобода, Рівність, Братерство".
Прапор Франції - синьо-біло-червоний. Білий колір символізує королівську владу, а синій і червоний - кольори кокарди національної гвардії Парижа.
Герб. Єдиного і визнаного всіма герба зараз у Франції немає. З римських часів існує обов'язкова частина офіційного герба - лікторський пучок, який після Паризької Комуни був оточений лавровим вінком, орденом почесного легіону, гілками оливи і дуба. У 20-і роки XX ст. герб був дещо змінений, і є одним із символів Франції.
Французи ж вважають національним символом Маріанну - символічний жіночий образ, який уособлює Францію.
Крім того, існує Великий герб Франції, в якому об'єднані успадковані з далекого середньовіччя герби 56 французьких історичних провінцій і територій.
Франція Республіка, країна на заході Європи, що межує на північному сході з Бельгією і Німеччиною, сході з Німеччиною, Швейцарією й Італією, південному-сході з Іспанією й Андоррою, на півдні омивається Середземним морем, на заході - Атлантичним океаном; площа (разом з Корсикою) 543 965 км²; столиця Париж; рельєф: ріки - Сена, Луара, Гаронна, Рона, Рейн; гори - Альпи, Центральний масив, Піренеї, Юра, Восг, Севенни; території - Гваделупа, Французька Гвіана, Мартиніка, Реюньйон, Сен-П'єр і Мікелон, Південні й Антарктичні території, Нова Каледонія, Французька Полінезія, Волліс і Футуна; глава держави Жак Ширак з 1995; політична система - ліберальна демократія; експорт: фрукти (в основному яблука), вино, сир, пшениця, автомобілі, літаки, залізо і сталь, нафтопродукти, хімікати, ювелірні вироби, шовк; важлива стаття доходу - туризм; населення 56184 тис. (1990) (включаючи 4,5 млн. іммігрантів, в основному з Португалії, Алжиру, Марокко і Тунісу); мова французька (регіональні діалекти включають бретонську, каталанську, провансальську); недавня історія: уряд Де Голля 1944-1946 стояв на початку створення Четвертої республіки, до ООН Франція приєдналася в 1957, у 1957 Де Голль став президентом, пішов у відставку в 1959. Франсуа Міттеран, перший президент-соціаліст, був обраний 1981 і переобраний у 1988, коли поміркований соціаліст Мішель Рокард став прем'єр-міністром і залишився на своїй посаді, хоча Соціалістичній партії не вдалося втриматися на виборах у Національні збори. У вересні 1990, після нападу іракців на посольство в Кувейті, французький уряд направив контингент з 5 тис. військовослужбовців у Саудівську Аравію і відіграв важливу роль у війні в Перській затоці при звільненні Кувейту в 1991. Едіт Крессон стала першою жінкою прем'єр-міністром у 1991, але в 1992 її замінив П'єр Береговой. Національна підтримка правління Міттерана продовжувала падати. Референдум на вересні 1992 ледве прийняв Маастрихтський договір. На виборах у Національні збори Соціалістична партія потерпіли серйозну поразку. Едуард Баладюр став прем'єр-міністром. У 1995 президентом був обраний колишній мер Парижа Жак Ширак. 16 травня 2007 року його змінив на посту Ніколя Саркозі.
[ред.] Дивись також
