Французька кампанія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Французька кампанія | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Друга світова війна | |||||||
 Полонені французькі та британські солдати в Північній Франції |
|||||||
|
|||||||
| Сторони | |||||||
 Франція Велика Британія.svg.html){kind=small} Бельгія Голландія Люксембург Канада Польща Чехословаччина |
 Німеччина_crowned.svg.html){kind=small} Італія |
||||||
| Командувачі | |||||||
| Моріс Гамелен Максим Вейган Джон Верекер Леопольд III Генрі Вінкельман Владіслав Сікорський |
Герд фон Рундштедт Федор фон Бок Вільгельм фон Лееб Умберто II |
||||||
| Військові сили | |||||||
| 104 дивізії 10 дивізій 23 дивізії 10 дивізій Всього: 3 785 000 |
136 дивізія 32 дивізії Всього: 4 000 000 |
||||||
|
|
|---|
|
|
|---|
|
Дивна війна – Атлантика – Данія-Норвегія – Франція-Бенілюкс – Британія – Дьєп – Нормандія – Південна Франція – Голландія – Арденни – Ельзас-Лотарингія – Колмар – Маас-Рейн – Рур – Центральна Європа
|
Францу́зька кампа́нія — військова операція Німеччини проти Франції та країн Бенілюксу в 1940 році. Результатом операції була окупація німецькими військами території Бельгії, Голландії, Люксембургу та Північної Франції.
Зміст |
[ред.] План вторгнення у Францію
27 вересня 1939 року на нараді головнокомандувачів видами збройних сил і їхніх начальників штабів Гітлер наказав негайно готувати наступ на заході: «Ціль війни — поставити Англію на коліна, розгромити Францію». Проти виступають головнокомандувач сухопутними військами Браухіч і начальник генерального штабу Гальдер. (Вони навіть готують план усунення Гітлера від влади, але, не отримавши підтримки командувача армією резерву генерала Фромма, полишають його).
Вже 6 жовтня 1939 року німецькі війська остаточно завершили окупацію Польщі, а 9 жовтня командуючим видами збройних сил Браухічу, Герінгу і Редеру була надіслана «Пам'ятна записка і провідні вказівки щодо ведення війни на Заході» [1]. У цьому документі на основі концепції «блискавичної війни» визначалися стратегічні цілі майбутньої кампанії. Тут же зазначалося, що німецькі війська будуть наступати на заході, незважаючи на нейтралітет Бельгії, Голландії і Люксембургу.
Не зважаючи на внутрішні побоювання у провальному завершенні операції, Браухіч дає доручення генеральному штабу розробити «Директиву Гельб щодо стратегічного розгортування», яку підписує 29 жовтня 1939 року.
План «Гельб» («Жовтий») у своєму першому варіанті (План ОКХ), який так і не було виконано, передбачав, що напрямок головного удару німецьких військ буде проходити по обидва боки Льєжа. Директива закінчувалася розпорядженням групам армій «A» і «B» зосередити свої війська таким чином, щоб вони за шість нічних переходів змогли зайняти вихідні позиції для наступу.
Початок наступу було призначено на 12 листопада 1939 року. 5 листопада Браухіч знову спробував відговорити Гітлера від вторгнення у Францію. Гітлер у свою чергу ще раз підтвердив, що наступ необхідно почати не пізніше 12 листопада. Однак 7 листопада наказ було скасовано через несприятливі метеорологічні умови. Пізніше початок операції буде відкладено ще 29 разів.
10 січня 1940 року Гітлер призначив остаточну дату наступу — 17 січня. Але у той самий день, коли Гітлер прийняв це рішення, відбувся досить загадковий «випадок»: літак з німецьким офіцером, що перевозив секретні документи, помилково приземлився на території Бельгії і план «Гельб» потрапив до рук бельгійців.
Німці змушені були змінити план операції. Нову редакцію (План Манштейна) представив начальник штабу групи армій «A» під командуванням Рундштедта Еріх фон Манштейн. Манштейн дійшов висновку, що доцільніше завдати головного удару через Арденни у напрямку Седана, чого союзники аж ніяк не очікували. Основною ідеєю плану Манштейна було «заманювання». Манштейн не сумнівався, що союзники обов'язково прореагуют на вторгнення в Бельгію. Але, розгортаючи там свої війська, вони втратять вільний резерв (принаймні на кілька днів), завантажать до відмови дороги і, головне, послаблять «ковзанням на північ» оперативну ділянку Дінан — Седан.
[ред.] Оборонні плани союзників
Ще в 1937 році французька Верховна рада національної оборони, вивчаючи питання про вступ французьких військ у Бельгію у випадку німецької атаки, дійшла висновку про необхідність створити фронт франко-бельгійських армій, що спирається на завчасно організовану позицію або на рубежі Антверпен — ріка Діль — Намюр (План «Діль»), або на захід від цього рубежа, по лінії ріки Шельди (План «Еско»). Попередні фортифікаційні роботи на вибраному рубежі відповідно до погодженого плану оборони повинна була зробити Бельгія.
Перший оперативний план, складений на основі всіх попередніх міркувань і дискусій, був викладений у так званій «Тимчасовій постанові про безпеку» і секретній інструкції генерала Жоржа від 26 вересня 1939 року. Ця дата цікава тим, що вона вказує на відсутність у союзного командування яких-небудь цілком завершених планів ведення воєнних дій навіть після того, як Франція оголосила Німеччині війну і Польща перебувала напередодні поразки.
Відсутність контактів між генеральними штабами не дозволило французькому командуванню одержати які-небудь докладні відомості про розташування головних сил бельгійської армії. Відкритим залишалося питання про те, яку лінію оборони необхідно зайняти після вступу на бельгійську територію. Було відомо лише, що ядром оборони Бельгії служить район, утворений укріпленими позиціями і водними перешкодами — каналом Альберта, Маасом від Льєжа до Намюра, Самброю і каналом Самбра — Шельда. Тут перебувала перша захисна лінія бельгійців, яку від Антверпена до Льєжа захищали 12 піхотних і 2 кавалерійські дивізії.
Бельгійське командування знало, що ця існуюча ще з 1930 року лінія оборони недостатньо міцна й навряд чи на ній вдасться зупинити німецький наступ. Вона занадто віддалена від Франції, щоб розташовані на ній війська могли вчасно одержати допомогу англійської та французької армій. В 1939 році було вирішено розглядати цю лінію як лінію прикриття, а головною оборонною лінією бельгійської армії обрати рубіж по річці Діль, між містами Конінгсхойкт і Вавр; звідси новий рубіж одержав назву «лінії KB».
Плани бельгійців збіглися з поглядами франко-британського командування. 14 листопада 1939 року на нараді в штабі Жоржа Гамелен запропонував як кінцеву лінію висування союзних армій у Бельгію рубіж Антверпен — ріка Діль — Намюр. Тут, заявив Гамелен, можна буде здійснити «гарну координацію бельгійських і франко-британських маневрів». Ця лінія співпадала з бельгійською «лінією KB».
17 листопада 1939 року план «Діль» було затверджено на засіданні верховної ради союзників в Лондоні в якості основної стратегічної концепції союзного командування.
[ред.] Співвідношення сторін на 10 травня 1940 року [2]
| Франція |
Велика Британія |
Бельгія |
Голландія |
Всього у союзників | Німеччина |
|
| Особовий склад (тис. осіб) | 2440 | 395 | 600 | 350 | 3785 | 3300 |
| Дивізії (в тому числі резервні): танкові механізовані моторизовані кавалерійські |
104* 3**** 3 7 5 |
10** - - 10 - |
23*** - - - 2 |
10 - - - - |
147 3 3 17 7 |
136 10 - 7 1 |
| Танки | 2789 | 310 | - | - | 3099 | 2580 |
| Літаки: винищувачі бомбарбувальники |
1648 946 219 |
1837***** 800 544 |
186 84 - |
120 - - |
3791 1730 763 |
3824 1264 1462 |
| Артилерійська зброя калібром 75 мм і вище | 11200 | 1350 | 1338 | 656 | 14544 | 7379 |
* Кількість дивізій на Північно-Східному фронті з резервом головного командування, без врахування французьких сил в Альпах (Південно-Східний фронт), у Північній Африці і Леванті. До складу французьких сил включена одна польська дивізія. Кріпосні війська 19 укріпрайонів і укріпсекторів прирівняні до 13 піхотних дивізій.
** Не включені три піхотні дивізії неповного складу, що призначалися для охорони комунікацій.
*** Кріпосні частини прирівняні до однієї піхотної дивізії.
**** 4-я танкова дивізія сформована в ході бойових дій.
***** На території метрополії і у Франції.
[ред.] Вторгнення в Голландію
[ред.] Вторгнення в Бельгію
[ред.] Битва за Францію
[ред.] Джерела
- Лиддел Гарт Б.Г. Вторая мировая война. — М.: АСТ, СПб.: Terra Fantastica, 1999 (рос.)
- Типпельскирх К., История Второй мировой войны. СПб.:Полигон; М.:АСТ,1999. (рос.)
- История второй мировой войны. 1939-1945 (рос.)
- Гальдер Ф. Военный дневник. Ежедневные записи начальника Генерального штаба Сухопутных войск 1939-1942 гг.— М.: Воениздат, 1968-1971 (рос.)
- Большая Советская Энциклопедия (рос.)
- С.Б. Переслегин. План "Гельб" - эхо-вариант плана Шлиффена" (рос.)
- Фуллер Дж.Ф.Ч., Вторая мировая война 1939-1945 гг. Стратегический и тактический обзор. — М.: Иностранная литература, 1956. (рос.)
- Уткин А. И. Вторая мировая война. — М.: Алгоритм, 2002 (рос.)
- Тейлор А. Дж. П. Вторая мировая война: Два взгляда. — М.: Мысль, 1995 (рос.)
- Александер Б. 10 фатальных ошибок Гитлера. — М.: Яуза; Эксмо, 2003. (рос.)
- Блицкриг в Европе, 1939–1941: Польша — M.: ACT; СПб.: Terra Fantastica, 2004. (рос.)
[ред.] Примітки