Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ця стаття є частниною серії статей про народ Українці Культура Література • Музика • Архітектура Образотворче мистецтво • Кіно • Театр Танці • Кухня • Мода • Спорт Українська діаспора Австралія • Аргентина • Бразилія • Грузія Казахстан • Канада • Німеччина • Польща Португалія • Румунія • Росія • США • Угорщина Етнографічні групи українців Бойки • Гуцули • Кубанці • Лемки Литвини • Наддніпрянці • Подоляни Поліщуки • Русини • Слобожани Українська міфологія Релігія Православ'я:УПЦ-КП • УАПЦ • УПЦ (МП) Католицизм: УГКЦ • РКЦ Протестантизм • Іслам • Юдаїзм Мови Українська та її діалекти • Російська • Суржик ‎Польська • Білоруська Німецька • Грецька • Румунська • Угорська Інші статті Україна • Знаменитi українці • Історія Всесвітні форуми українців • Голодомор Етнокультурні регіони • Розселення Цей шаблон: переглянути • обговорити • редагувати

Українці Канади — народжені в Канаді чи прибувші до Канади особи українського походження, які є громадянами країни.

За даними Статистики Канади 2001 року у Канадi проживало 1 071 060 україноканадців, унаслідок чого українці являються дев'ятою за чисельністю етнічною групою в багатокультурній Канаді. Українці Канади — складова української діаспори, а сама Канада — третя країна за числом етнічних українців (після України та Російської Федерації).

Зміст 1 Історія 1.1 Переселення 1.2 Інтернування 2 Культура 3 Мова 4 Політика 5 Мистецтво 6 Сучасність

[ред.] Історія

[ред.] Переселення

Перші українці в Канаді: Іван Пилипів та Василь Еленяк, родом з села Небилів (нині: Рожнятівського району Івано-Франківської області, де їм і встановлено пам'ятник,) — прибули до Канади у 1891. У 1892 вони вже встигли посприяти переселенню в Канаду кількох сімей. Хоч Пилипів заснував у канадській провінції Альберта поселення Една-Стар, перше й найбільше групове поселення українців у Канаді, ініціатором масової міграції українців до Канади вважають Йосипа Олеськова, відомого популяризатора еміграції з Галичини і Буковини до Канади наприкінці 1890-х років.

Саме тоді уряд Канади практично безкоштовно роздавав ділянки землі іммігрантам для заселення канадських степів — та під однією умовою: розпочати на ній господарювання за три роки. Оскільки перші українські іммігранти до Канади були переважно землеробами, вони почали селитися громадами у цілинному поясі прерій Альберти, Саскачевану і Манітоби. Хоч прерії Канади часто порівнюють з українським степом, слід зауважити, що ні Галичина, ні Буковина, не визначаються степом — і українці воліли селитися в районах поближче до Едмонтону й Вінніпегу, цебто лісостепової зони. Від українців-канадців Альберти досі можна почути, що для них життя на південь від Едмонтону «є нецікавим, адже там не росте осика». Своїм компактним поселенням українці намагалися створити зручне культурне середовище і посприяти родинним зв'язкам. Не диво, що нині райони на схід і на північний схід Едмонтону визнано провінцією Альбертою як екомузей «Kalyna Country», цебто «калиновий край».

Для «першої хвилі» української імміграції страшно важило те, що все в Канаді на власній ділянці було безкоштовним та оставалося виключно для вжитку таки ж українського піонера, коли у той же час в Австро-Угорщині доводилося платити навіть за збирання деревини на будівництво домів та їх опалення. Проте для «другої хвилі» імміграції за часів Другої світової війни українці намагалися оселитися та влаштуватися на заробітки у великих містах Східної Канади, у Торонто та Монреалі. Нині склалось так, що на Сході Канади живе більше українців ніж на її Заході, та завдяки тому, що українці Західної Канади проживають більш компактно та у відсотковому відношенні значніші, — їх вплив на політичне і культурне життя більш визначний.

[ред.] Інтернування

Докладніше у статті: Інтерновані українці Канади

У 1914—1921 роках істерія Першої світової війни призвела до того, що уряд Канади визнав українців з австро-угорським громадянством як «союзників ворога» («aliens of enemy nationality»). Легалізований Актом Військового Часу (War Measures Act) 1914-го року дозволив вимагати від означеної категорії населення реєстрації у відповідних державних органах. Біля 5000 етнічних українців опинилися у спеціальних таборах для інтернованих і на примусових роботах.

У Канаді є біля двадцяти пам'ятних дошок у місцях колишнього розташування таборів для інтернованих. 24 серпня 2005-го року Прем'єр Міністр Канади Пол Мартін назвав інтернування «сумною сторінкою» історії Канади і пообіцяв 2,5 мільйони на освітні і пам'ятні заходи.

[ред.] Культура

Відрізані культурно і цивілізаційно від України, знаходячись по іншу сторону залізної завіси холодної війни україноканадці розвинули власну самобутню культуру, яку в Канаді зокрема презентують танцювальний колектив з Едмонтону Ансамбль Танцю Шумка, музичний етноколектив з Манітоби Paris to Kyiv, музей під відкритим небом у Альберті Село спадщини української культури, де відтворений побут першої хвилі імміграції до Канади.

Культура україноканадців є невід'ємною частиною загальноканадської культури. Комедійна актириса Люба Гой, художник Вільям Курелек, письменниця Мирослава Косташ широко відомі за межами української громади.

Можливо найважливиший внесок на сьогодні української громади в суспільне життя Канади це концепція канадійського мультикультуралізму яка широко популярізована лінгвістом-українцем Ярославом Рудницьким. Українцям вдалося переконати Королівську Комісію з Двомовносі і Двокультурності (англ. Royal Commission on Bilingualism and Biculturalism) відійти від концепції англо-французької двомовності, як такої, що применшує вплив інших громад на культурний розвиток Канади. Це вплинуло на проголошення Прем'єр-міністром Трюдо офіційної концепції багатокультурності. Також у західній Канаді з'явилися перші після англійських і французьких українські двомовні програми у школах. Багато інших громад скористалися згодом цими соціальними досягненнями.

[ред.] Мова

Докладніше у статті: Канадський діалект української мови

Після схвалення першого в Альберті шкільного законодавства про двомовні програми в 1971 р. школи західної Канади пропонують навчання у українсько-англійських двомовних програмах. Подібні закони були впроваджені пізніше в Саскачевані та Манітобі.

Українська мова в Канаді, яка має сторічну історію автономного від України розвитку, має власні мовні академічні інститути, як Канадський інститут українських студій (англ. Canadian Institute of Ukrainian Studies) у Едмонтоні, таким чином, перетворилася на самобутній діалект сучасної української мови.

[ред.] Політика

Українці стояли біля витоків канадійського соціалізму. Хоча більша частина громади була яскраво анти-радянською, серед українців Канади були доволі активних прихильників Комуністичної Партії Канади. Відігравали значну роль у марксистському Ордені Об'єднаних Фермерів (United Farm Labour Temple Association (UFLTA)). Українці Канади також відігравали центральну роль у формуванні Федерації взаємодопомоги (англ. Co-operative Commonwealth Federation) і Нової демократичної партії англ. New Democratic Party.

Націоналістичний рух був і є найсильнішим. Канада стала першою країною західного світу, яка визнала незалежність України. Під час Помаранчевої Революції 2004-го року уряд Канади разом з організаціями українців надіслав безпрецедентну кількість кваліфікованих наглядачів за виборами (біля тисячі).

До етнічних українців, які досягли успіху на політичній сцені Канади, можна віднести Вільяма Гавриляка, який тричі був обраний мером міста Едмонтон, чинного прем'єр-міністра Альберти Едварда Стельмаха, депутата Національної Асамблеї (парламенту) Канади Бориса Вжесневського і одного з лідерів Ліберальної партії Канади Жерара Кеннеді (українець по матері, який близький до української громади). Але найбільших успіхів серед українців Канади на політичній арені досяг Роман Гнатишин, який у 1990-1995 роках займав посаду генерал-губернатора Канади. Його ж батько — Іван Гнатишин був сенатором від Партії прогресивних консерваторів.

[ред.] Мистецтво

Канада — домівка для багатьох відомих українських танцювальних колективів у світі. У канадськоукраїнських громадах та поза їх межами відвідування гуртків українського танцю — загальнопопулярне дозвілля, особливо для дітей. Є сучасні професійні ансамблі: «Шумка», «Русалка» — та десятки самодіяльних колективів.

Мистецтво розписування писанок — яких у Канаді називають «українські великодні яєчка» (англ. Ukrainian еaster еggs) — стає щорає більш популярним серед загалу в Канаді. Найбільша у світі писанка знаходиться у місті Вегревіль, Альберта.

[ред.] Сучасність

За переписом 1991 року в Канаді проживало 1 071 060 україноканадців. До сьогоднішнього дня україноканадці зберегли свою регіональну культурну ідентифікацію з сильно або слабше помітною українською самосвідомістю.

• Використано матеріали зі статті в англійській Вікіпедії.