Українська Держава
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
|||||||||||||||||||||||||||||
Українська держава — форма державного самовизначення України у квітні-листопаді 1918 р. Очолювалася гетьманом Павлом Скоропадським; перебувала під опікою Центральних держав.
Зміст |
[ред.] Державний переворот 29-30 квітня 1918 р.
Безпосередньою передумовою встановлення Української Держави була нездатність уряду УНР домогтися стабілізації внутрішньополітичної обстановки в Україні та гарантувати виконання Брест-Литовських мирних угод. Проголошена в ході організованого правою офіцерською політичною організацією "Українська народна громада" і схваленого командуванням німецької групи військ в Україні державного перевороту 29-30 квітня 1918 р.
Хронологія подій:
29 квітня
- початок засідань Всеукраїнського з'їзду хліборобів у Києві (7000 делегатів від 3 млн. українські населення), вимога припинити соціальні експерименти та відновити гетьманат - історичну форму правління в Україні;
- одностайне обрання делегатами П.Скоропадського гетьманом України;
- миропомазання Павла Скоропадського на гетьмана єп. Никодимом, молебень на Софійській площі.;
- захоплення прихильниками гетьмана урядових закладів, розпуск Центральної Ради;
- обнародування "Грамоти до всього українського народу" та "Законів про тимчасовий устрій України";
30 квітня
- формування уряду Н. Василенка
- роззброєння синьожупанної дивізії та формувань Січових Стрільців;
[ред.] Внутрішня політика
Найбільш консервативний з утворених в ході Громадянської війни 1918-1921 р. політичних режимів.
Курс внутрішньої політики урядів гетьмана Павла Скоропадського відбивали положення "Грамоти до всього українського народу" (автор О. Палтов): "Права приватної власності як фундаменту культури й цивілізації відновлюються повною мірою, всі розпорядження колишнього Українського уряду, так само як і Тимчасового російського уряду скасовуються і анулюються… На фінансовому та економічному полі відновлюється повна свобода торгівлі і відкривається широкий простір приватного підприємництва і ініціативи..."
Провідною політичною опорою гетьманського уряду вважаються Українська демократична хліборобська партія і Союз земельних власників.
[ред.] Державне будівництво
Відповідно до "Законів про тимчасовий устрій України" (прототип - "Основні закони" Російської імперії в редакції від 23 квітня 1906 р.)., держава очолювалася гетьманом, державне управління здійснювалося призначуваним їм урядом. Гетьман проголошувався гарантом порядку і законності до виборів представницького органу влади – Українського Сейму. Наміри встановити монархічний лад відкидалися.
У кадровій політиці спирався на земських діячів і професійних управлінців царського державного апарату. Мали місце розпуски земств і міських дум (Катеринослав, Одеса), кадрові чищення в центрального й місцевого апаратів влади. Поліцейські функції виконувала “державна варта” (департамент МВС). У законодавстві підтверджувалася дія законодавчих актів Російської імперії, не скасованих урядом Укр. Держ. Видано більше 500 законодавчих актів; розроблена нереалізована програма реформи судової системи, земського самоврядування й ін. Створено систему державних нагород.
Роботи зі створення армії, штатна чисельність: 8 піхотних корпусів (округів: I - Волинський, II - Подільський, III - Одеський, IV - Київський, V - Чернігівський, VI - Полтавський, VII - Харківський, VIII - Катеринославський у складі 54 пех. й 28 кавалер. полк., 48 польових арт. полк., 33 тяж. арт. полк. 4 конно-арт. полк.) - армія мирного часу 75 генералів, 14 930 старшин, 2 975 військових службовців, 291 121 підстаршин і козаків), 4,5 кавалерійських дивізій. Формування за територіальним принципом. Гвардійська Сердюцька дивізія. Чорноморська флотилія. Реальна чисельність збр. сил у листопаді - до 60 тис. чел.
[ред.] Економічна стабілізація і робітниче питання
Була встановлена стабільна валюта, податкова система, розроблений і виконувався державний бюджет, створені Державний і Земельний банки. Відновлено діяльність залізниць. У промисловості зберігалися кризові тенденції кін. 1917 - поч. 1918 рр. Серйозну загрозу являв страйковий рух, актуальним продовжувало залишатися протистояння профспілок і організацій промисловців.
[ред.] Аграрне питання
У земельному питанні - скасування земельного закону Центральної Ради від 31 січня 1918 р. Створені Земельні комісії, Вища Земельна Комісія під головуванням гетьмана (жовтень 1918 р.) для розв’язання земельних суперечок і розробки проекту земельної реформи.
Продовження курсу Столипінськой аграрної реформи (Закони від 8 та 14 червня) - підтвердження права власності селян на землю, виділення і продаж общинних земель, міри до формування широкого класу середніх землевласників. Курс на розділ латифундій до жовтня 1918 р. блокувався польським аристократичним лобі і німецьким командуванням.
Зберігалася державна хлібна монополія.
Зіткнення селян і великих землевласників: дії каральних і повстанських загонів (у т.ч. Нестора Махна).
[ред.] Національно-культурна політика
Політика м'якої підтримки українського національно-культурного відродження.
Відкриття нових українських гімназій, введення укр. мови, історії та географії як обов'язкових предметів. Створені Укр. держ. університети в Києві і Кам'янець-Подільському, Історико-філологічний факультет у Полтаві, Державний український архів, Національна галерея мистецтв, Український Історичний музей, Українська національна бібліотека, Український Театр драми і опери, Українська Державна Капела, Український Симфонічний Оркестр, Українська академія наук. Видавництво.
Почали роботу Архітектурний, Клінічний (Київ), Політехнічний, Сільськогосподарський (Одеса) інститути.
[ред.] Зовнішня політика
Укр. держава була визнана 30 державами: в Києві розташовувалися пост. представництва 10; Україна мала дипл. місії в 23 країнах (на рівні послів Німеччина, Туреччина, Болгарія, Швейцарія, Швеція, Норвегія; дипл. предст. Грузія, Азербайджан, Фінляндія).
[ред.] Відносини з Центральними державами
Будувалися на основі ратифікації брест-Литовских угод. Мали істотне значення:
галицьке питання: таємна угода з Австро-Угорщиною про створення коронного краю на землях Східної Галичини, Холмщини і Буковини - анульована в липні 1918 р.;
поставки продовольства і товарів державам-протекторам;
інциденти, пов'язані з діями військ Німеччини та Австро-Угорщини в Україні.
[ред.] Російське питання
Проблема відносин з РРФСР й Білим рухом, новими державними утвореннями.
У ході переговорів з РРФСР досягнуто прелімінарної мирної угоди. Встановлена т.зв. “нейтральна зона”, що розмежовувала сторони до встановлення державного кордону. Україна приєднала окремі території Мінської, Могилевської, Курської та Воронезької губернії. Велике значення мала боротьба з більшовистською підривною агітацією і шпигунством.
Надання технічної і фінансової допомоги Білому руху на півдні Росії. Створення підлеглого гетьманові Особливого Корпусу із числа російських офіцерів-добровольців для боротьби з більшовизмом. Роботи зі створення Південних, Північних і Астраханської білих армій.
Встановлення політичного, військового і економічного союзів з Всевеликим Військом Донським та Кубанською Радою.
Здійснювалася економічна блокада Криму з метою домогтися його входження до складу Української Держави.
[ред.] Антанта
Спроби встановлення відносин із країнами Антанти через нейтральні країни як і переговори у Ясах успіху не мали. Країни згоди стояли на позиції усунення “германофільського уряду гетьмана”.
[ред.] Політична криза листопада 1918 р. Повстання
Джерела кризи:
- нерозв'язаність аграрного питання; - радикальна позиція лівих націоналістичних партій; - підривна пропаганда агентури РКП(б); - протистояння робітників і промисловців; - вимушене затягування формування збройних сил; - ворожість російського населення, партій і організацій; - революція в Німеччині.
Опозиційні центри:
Ліво-націоналістичний (Український Національно-(Державний) Союз (українські соціалісти-самостійники, соціалісти-федералісти, соціалісти-федералісти, Трудова Партія; хлібороби-демократи, Рада залізничників, Поштово-телеграфний союз, українські соціал-демократи, соціалісти-революціонери; голова. А.Никовський, В.Винниченко). Всеукраїнський Союз Земств).
Правий русофільський ("Київський національний центр", "Союз відродження Росії", "Союз діячів України").
Радикальний більшовицький (КП(б)У).
Селянське повстанство (єдиних організаційних форм не мало).
[ред.] Державний устрій
Згідно "Законам про тимчасовий устрій України", гетьман - голова держави і гарант "порядку". Відповідальний перед гетьманом уряд. Незалежна судова система. Місцеве земське і міське самоврядування. Повнота законодавчої влади визнавалася за представницьким органом влади - сеймом.
[ред.] Уряди Української Держави
Микола Миколайович Сахно-Устимович - в.о. голови Ради Міністрів
- уряд не сформований
Микола Прокопович Василенко - в.о. голови Ради Міністрів (кадет)
Василенко Н.П. - міністр закордонних справ
Максимов (вр.й.о.) - морський міністр
Вишневський - міністр внутрішніх справ
Ржепецький А.К. - міністр фінансів (кадет)
Гутник С.М. - міністр торгівлі (кадет)
Вагнер Ю.М. - міністр праці
Бутенко В.А. - міністр шляхів сполучення
Соколовський Ю.Ю. - міністр продовольства
Чубинський Н.П. - міністр юстиції
Василенко Н.П. - міністр сповідань
Любинський В.Ю. - міністр народного здоров'я
Гижицький - державний секретар
Федір Андрійович Лизогуб - голова Ради Міністрів ("отаман-министр")
Лизогуб Ф.А. - міністр внутрішніх справ
Дорошенко Д. - міністр закордонних справ
Ржепецький А. - міністр фінансів (кадет)
Чубинський Н.П. - міністр юстиції
Колокольцев - міністр землеробства
Соколовський Ю.Ю. - міністр продовольства
Бутенко В.А. - міністр шляхів сполучення
Любинський В.Ю. - міністр народного здоров'я
Рогоза А. - військовий міністр
Максимов (вр.й.о.) - морський міністр
Вагнер Ю. - міністр праці
Зеньковський В. - міністр сповідань
Василенко Н.П. - міністр народної освіти
Афанасьєв Г.Е. - державний контролер
Кистяковський І., Завадський С. - державний секретар
Федір Андрійович Лизогуб - голова Ради Міністрів ("отаман-министр")
Ржепецький А. - міністр фінансів (кадет)
Вязлов А. - міністр юстиції(соціаліст-федераліст)
Лотоцький О. - міністр сповідань(соціаліст-федераліст)
Стебницький П. (соціаліст-федераліст)
Славинський Н. - міністр праці(соціаліст-федераліст)
Леонтович В. (б/п)
Сергій Миколайович Гербель - голова Ради Міністрів ("отаман-министр")
Кистяковський И. - міністр внутрішніх справ
Ржепецький А. - міністр фінансів (кадет)
Воронович М. - міністр віросповідань
Науменко В. - міністр народної освіти й мистецтва
[ред.] Адміністративно-територіальний поділ
| губернія (очолювалися старостами) | губернський центр |
|---|---|
| Волинська | м. Житомир |
| Катеринославська | м. Катеринослав |
| Київська | м. Київ |
| Подільська | м. Кам'янець-Подільський |
| Полтавська | м. Полтава |
| Таврійська | м. Бердянськ |
| Харківська | м. Харків |
| Херсонська | м. Херсон |
| Чернігівська | м. Чернігів |
[ред.] Хронологія
- 1 травня 1918 - заборона на проведення з'їзду представників міст
- 8-11.05.1918 з'їзд Конституційно-Демократичної партії
- 13-16.05.1918 з'їзд Української партії соціалістів-революціонерів (нелегальний), створення Українського Національно-Державного Союзу
- 15-18.05.1918 з'їзд представників промисловості, торгівлі, фінансів і сільського господарства - "Протофіса" (голова. кн.Голицин, тов. голови. М.Ф.фон-Дітмар)
- 19.05.1918 Київський єпархіальний з'їзд, обрання архієп. Антонія (Храповицького) головою Київської митрополії
- 25.05.1918 "Положення про Малу раду міністрів"
- 27.05.1918 Закон про земельні комісії
- 6.06.1918 вибух військових складів у Києві (теракт)
- 12.06.1918 підписання прелімінарної мирної угоди із РРФСР (Київ)
- 14.06.1918 пожежа на дров'яних складах у Києві (теракт)
- 20.06-11.07.1918 Всеукраїнський Церковний Собор у Києві
- 1.07.1918 створення Державного університету в Камянц-Подольском
- 5-12.07.1918 утворення Комуністичної партії (більшовиків) України (Москва)
- 8.07.1918 Закон про Державний Сенат
- 19.07.1918 початок загального страйку залізничників
- 24.07.1918 ратифікація Німеччиною Брест-Литовських угод з Україною
- 30.07.1918 замах на фельдмаршала Ейхгорна, командуючого групою німецьких військ в Україні (теракт)
- 31.07.1918 вибух на складі боєприпасів в Одесі (теракт)
- 1.08.1918 "Тимчасовий закон про верховне правління державою на випадок смерті, важкої хвороби і перебування за межами держави Ясновельможного пана Гетьмана всієї України"
- 5.09.1918 закон про вибори в земства
- 17.08.1918 візит Ф.А.Лизогуба в Берлін;
- 4-17.09.1918 візит у Німеччину гетьмана П.Скоропадського
- 17.09.1918 перетворення Українського народного університету в Києві на Київський державний український університет
- 18.09.1918 В.Винниченко обраний головою Українського національного союзу (УНС)
- 16.10.1918 універсал про відновлення козацтва в Чернігівських, Полтавських, Харківської губернії.
- 18-19.10.1918 проголошення Української Держави на території Галичини, Північної Буковини й Закарпаття
- 22.10.1918 "Грамота до українського народу"
- 30.10-12.11.1918 розпад Австро-Угорської імперії
- 9.11.1918 проголошення Західно-Української Народної Республіки
- 11.11.1918 захоплення м. Чернівці румунськими військами
- 12.11.1918 закон про автокефалію Української Православної Церкви
- листопад 1918 окупація польськими військами Лемківщини, Посянья, Холмщини й Підлящщя
- 13.11.1918 створення Директорії УНР
- 13.11.1918 анулювання Брест-Литовського мирного договору СНК РРФСР
- 14.11.1918 "Федеративна Грамота" П.Скоропадського
- 14.11.1918 уряд С.Гербеля
- 14.11.1918 відкриття Української Академії Наук у Києві
- 16.11.1918 початок очолюваного Директорією УНР повстання проти гетьмана
- 18.11.1918 захоплення Харківської губернії військами отамана Болбочана
- 18.11.1918 призначення гр. Келлера командуючим збройними силами Української держави
- 27.11.1918 захоплення Полтавської губернії військами отамана Болбочана
- 27.11.1918 призначення кн. Довгорукого командуючим збройними силами Української Держави
- 14 грудня 1918 - зречення гетьмана П. П. Скоропадського
[ред.] Оцінки в історіографії
Радянська: маріонетковий пронімецький уряд поміщиків і великої буржуазії.
Ліво-націоналистична українська: проросійський антинаціональний режим.
[ред.] Див. також
Українська Народна Республіка
Українська Радянська Соціалістична Республіка
Павло Петрович Скоропадський
Директорія Української Народної Республіки
 |
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |