Україна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
Україна |
|||||
|
|||||
| Гімн: Ще не вмерла України і слава, і воля | |||||
 |
|||||
| Столиця (та найбільше місто) |
 Київ50°27' пн. ш., 30°30' сх. д. |
||||
| Офіційні мови | Українська | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Державний устрій | Змішана (парламентсько-президентська) республіка | ||||
| - Президент | Віктор Ющенко | ||||
| - Прем'єр-міністр | Юлія Тимошенко | ||||
| - Голова Верховної Ради | Олександр Лавринович (в.о) | ||||
| Незалежність | від СРСР | ||||
| - Проголошено | 24 серпня 1991 | ||||
| - Референдум | 1 грудня 1991 | ||||
| - Визнано | 26 грудня 1991 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 603 628 км² (45) | ||||
| - Води (%) | 7 % | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка 1 лютого 2008 р. | 46 337 340[1] (25) | ||||
| - Щільність | 78 чол,/км² (114) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2007 р., оцінка | ||||
| - Повний | 1839 млрд. грн. (29) | ||||
| - На душу населення | 39 550 грн. (84) | ||||
| Валюта | Гривня (UAH) |
||||
| Часовий пояс | EET (UTC+2) | ||||
| - Літній час | EEST (UTC+3) | ||||
| Домен Інтернет | .ua | ||||
| Телефонний код | +380 | ||||
Украї́на (
вимовафайл ) — держава у Центрально-Східній Європі, розташована у південно-західній частині Східноєвропейської рівнини. Населення складає 48,5 млн. осіб (грудень 2001). Столиця — Київ. Державна мова — українська. Грошовою одиницею є гривня. Україна — член ООН з 1945, Ради Європи, ГУАМ, СНД (спостерігач), СОТ (з 2008) та інших міжнародніх організацій і проектів
Має спільні державні кордони з Білоруссю на півночі, омивається Чорним та Азовським морями на півдні. На заході межує з Польщею, на південному заході — зі Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Молдовою та з Росією на сході та північному сході. Із Румунією та Росією Україна має не тільки сухопутний, а й морський кордон. Також через море Україна межує із Республікою Болгарія, Туреччиною та Грузією. Площа виняткової (морської) економічної зони України становить понад 82 тис. км². Найбільшими чорноморськими портами є Одеса, Іллічівськ, Херсон, Севастополь, азовськими — Маріуполь, Бердянськ, Керч. Загальна протяжність кордонів 6992 км (із них сухопутних 5637 км). Довжина морської ділянки кордону: 1355 км (по Чорному морю — 1056,5 км; по Азовському морю — 249,5 км; по Керченській протоці — 49 км).
Територія України витягнута з заходу на схід на 1316 км і з півночі на південь на 893 км, лежить приблизно між 52°20’ та 44°20’ північної широти і 22°5' і 41°15' східної довготи. Крайній північний пункт — с. Петрівка Чернігівської області, південний — мис Сарич (Автономна Республіка Крим), західний — м. Чоп Закарпатської області, східний — с. Червона Зірка Луганської області. Географічний центр України знаходиться біля смт Добровеличківка Кіровоградської області.
Загальна площа України становить 603 628 км², що складає 5,7 % території Європи і 0,44 % території світу. Україна є найбільшою країною, яка повністю знаходиться в Європі. Код країни за системою ISO 3166-1-alpha-2 — UA[2].
Згідно з однією із методик вимірювання[3] географічний центр Європи знаходиться на території України, неподалік міста Рахова Закарпатської області.
[ред.] Історія
За найпоширенішою теорією історичні попередники України: Київська Русь (східно-слов'янська держава, що існувала з 9 по 13 ст.), Галицько-Волинське Князівство (Королівство) (13-14 ст.),Велике князівство Литовське, Руське і Жематійське (сер.14 ст-1569 р.), козацькі держави 16-18 ст., Українська Народна Республіка (1917—1920), Українська Радянська Соціалістична Республіка (1917—1991). 24 серпня 1991 Україна вийшла зі складу СРСР і проголосила незалежність.
[ред.] Походження назви Україна
|
Слово «Україна» — слов'янського походження і означало первісно край, земля, територія. Найімовірніший індоєвропейський корінь *(s)krei- (відокремлювати, різати). Думки розділяються щодо безпосередньої етимології слова, проте найімовірнішим є прямий синонімічний зв'язок зі словом «князівство» — земля наділена, «відкраяна», «украяна», «урізана» князеві.
Вперше назва з'являється в «Київському літописі» 1187 р. (періоду посилення феодальної роздробленості Київської Русі), де літописець розповідає про смерть переяславського князя («І плакали по ньому всі переяславці… За ним же Україна багато потужила»). З тих часів слово починає часто зустрічатись і в інших літописах, у формах «Київська Україна», «Чернігівська Україна», «Сіверська (Новгород-Сіверська) Україна» тощо.
Інші дослідники виводять слово від значення «найвіддаленіша територія», «пограниччя», проте видається що така інтерпретація завдячує переважно тенденції Російської державної науки трактувати назву «Україна» як «окраїна Росії». Ця інтерпретація пов'язує виникнення слова зі значно пізнішим історичним періодом, і прямо суперечить наявним літописним свідченням XII ст., коли Росії ще не існувало, а Москва була лише невеличким селом на далекій північній окраїні Київської Русі, про існування якого навряд-чи хтось навіть знав на Київщині. Крім того, така інтерпретація суперечить вживаній літописній формі слова, оскільки та ж Київська Україна чи значна частина Переяславської України знаходились в самому центрі Київської Русі. До того ж, з лінгвістичної точки зору, перехід початкового «о-» («окраїна») в «у-» («україна») є сумнівним, бо не відповідає фонологічним законам ані української, ані російської мов.
Отже — «Україна» — означає буквально — «земля, виділена для нас із загалу, відокремлена від решти», коротше — «наша власна земля». Аналогом є німецьке слово Inland (букв. Вкраїна), яке означає внутрішня, своя земля.
З середини XVI ст. це слово з'являється і в зарубіжних джерелах. Так, у листі турецького султана Сулеймана до польського короля Жигимонта 1564 ця земля названа Україною. Універсал короля Стефана Баторія 1580 p. звернений «к Україні Руській, Київській, Волинській, Подільській і Брацлавській». З XVI ст. назва Україна вживається тільки в значенні «країни або держави, заселеної українцями». Назва «Україна» зафіксована у європейських географіях з 1650, 1666, 1720 та інших років. Це вживання назви цілком відповідало поширенню її в народі, доказом чого є численні пісні, присвячені подіям XVI—XVIII ст. Назва широко використовується простим людом, незважаючи на офіційне використання в державних документах того часу інших назв (Мала Русь, Малоросія), запроваджуваних російським і польським урядами, і навіть всупереч прямим заборонам (XIX ст. в Росії).
[ред.] Історичні та етнографічні регіони України
див. Етнокультурні регіони України
[ред.] Державні символи
Згідно з Конституцією України, державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України і Державні символи Президента України.
[ред.] Державний прапор
Державний Прапор України був затверджений Постановою Верховної Ради 28 січня 1992 року і являє собою стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Співвідношення сторін 2:3 (висота:ширина). Офіційного тлумачення кольорів нема, але найбільш поширеною є версія, що його кольори символізують чисте, безхмарне небо (синій колір), та поля зрілої пшениці (жовтий колір). Офіційним днем державного прапору є 23 серпня.
[ред.] Державний герб
Великий Державний Герб України, згідно із статтею 20 Конституції України, встановлюється з урахуванням малого Державного Герба, як його головного елемента, і герба Війська Запорізького, і затверджується не менше як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
19 лютого 1992 р. Верховною Радою України ухвалена постанова "Про Державний Герб України", якою було затверджено «Тризуб як малий герб України» i, відповідно, головний елемент великого герба.
З найдавніших часів тризуб шанується як магічний знак, свого роду оберіг. Його зображення археологи зустрічали у багатьох пам'ятках культури, датованих першими століттями нашої ери. Перша згадка у літописах про такі знаки належить до Х століття.
За часів Київської Русі тризуб стає великокнязівським знаком. Посли київського князя Ігоря (912—945 рр.) при укладанні договору з візантійцями мали свої печатки з тризубами. Київський князь Володимир Святославович (980—1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого — тризуб.
[ред.] Державний гімн
Державний Гімн України — національний гімн на музику Михайла Вербицького із словами Павла Чубинського.
[ред.] Державні символи Президента України
Указом Президента від 29 листопада 1999 року, було постановлено, що офіційними символами глави держави є: Прапор (штандарт) Президента України, Знак Президента України, Гербова печатка Президента України, Булава Президента України.
[ред.] Політичний устрій
| Україна |
 Стаття з серії: |
|
|
|
Інші країни • Портал Політики |
Згідно з чинним законодавством, Україна є унітарною парламентсько-президентською республікою.
В Україні діють такі основні інститути державної влади: Президент, Законодавча, Виконавча і Судова влади.
[ред.] Президент України
Президент України згідно з статтею 102 Конституції України є главою держави, гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. На основі та на виконання Конституції України і законів України Президент видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
[ред.] Судова влада
Правосуддя в Україні здійснюється винятково судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.
[ред.] Законодавча влада
Парламент — Верховна Рада України — згідно зі статтею 75 Конституції України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституційний склад Верховної Ради України становить 450 народних депутатів, котрі обираються шляхом таємного голосування на 5 років на основі загального, рівного і прямого виборчого права.
[ред.] Виконавча влада
Уряд України — Кабінет Міністрів України — згідно зі статтею 113 Конституції України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. До його складу входять: Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, і, на даний час, дев'ятнадцять міністерств. Також в систему виконавчої влади входять: 12 державних комітетів, 27 центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом, 18 інших центральних органів та установ України.
[ред.] Адміністративний поділ
До складу України входять 27 адміністративних одиниць: 1 автономія (Крим), 24 області, та 2 міста загальнодержавного значення (місто Київ (населення близько 2,6 млн. осіб) — столиця України, та місто Севастополь).
Станом на грудень 2005 року, в Україні було 490 районів, 457 міст, з яких 178 — загальнодержавного, республіканського та обласного значення та 279 районного значення, 885 селищ міського типу, 10281 сільські ради, 783 селищні ради, 28562 сільських населених пунктів, з яких 27197 сіл та 1365 селищ. Міст з районним поділом — 26 з 118 міськими районами.[4]
Для порівняння, станом на грудень 1965 року, в Україні було 394 райони, 370 міст, 828 селищ міського типу та 32742 сільських населених пунктів.
|
|
|
|||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||
|
|
|
|||||
[ред.] Демографія
Етнічні українці станом на 2001 рік складають 77,8 % населення, етнічні росіяни — близько 17,3 %, румуни та молдавани — близько 0,8 % населення, білоруси — 0,6 %, кримські татари — 0,5 %, болгари — 0.4 %, угорці та поляки — по 0,4 %, євреї — 0,3 %.[5]
Кількість міського населення, за даними Всеукраїнського перепису населення станом на 5 грудня 2001 року становила 32 млн. 574 тис. осіб, або 67,2 %, сільського — 15 млн. 883 тис. осіб, або 32,8 %.[6]
Найщільніше населені індустріально розвинені південні та східні регіони. Міста з найбільшою кількістю населення (понад 1 000 000): Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса.
Більше половини сільського населення мешкає в порівняно великих селах (від 1000 до 5000 мешканців).
Державна мова — українська. Її вважають за рідну 67,5 % населення України, що на 2,8 % більше, ніж за даними Всеукраїнського перепису населення 1989 року. 29,6 % населення визначили за рідну російську мову. Українська мова більше поширена в центральній частині, півночі та на заході країни, російська — на півдні та сході.[7]
Станом на 2001 рік, кількість чоловіків становила 22 млн. 441 тис. осіб, або 46,3 %, жінок — 26 млн. 16 тис. осіб, або 53,7 %.
У віковому складі населення частка молодшого за працездатний становить 18,1 %, працездатного 58,0 %, старшого за працездатний 23,9 %
[ред.] Географія
Україна — це перша країна Європи за площею (603,700 км²)(Не враховуючи Росію).Україна розташована у центрі Східної Європи, маючи Чорне море на півдні, кордони з Польщею, Словаччиною та Угорщиною на заході, Білоруссю на півночі, Молдовою і Румунією на південному заході і з Росією на сході країни. Більшість території країни — рівнина, однак на заході і в Криму є значні гірські масиви. Найвища точка — гора Говерла (2061 м.). Степ розкинувся на північ та північний схід від Чорного моря.
[ред.] Природа
.jpg.html)
Більша частина території належить до південно-західної околиці Східно-Європейської рівнини. Тут розташовані низовини (Поліська, Придніпровська, Причорноморська) і окремі височини до 300—500 м (Подільська, Придніпровська, Донецький кряж і інші). На півдні — Кримські гори (висотою до 1545 м, г. Роман-Кош), на заході — Українські Карпати (висотою до 2061 м, г. Говерла). Більшість рік належить басейну Чорного і Азовського морів. Головні ріки — Дніпро, Сіверський Донець, Південний Буг, Дністер, Дунай. Озер і лиманів понад 8 тис. загальною площею бл. 3 тис. м2. Найбільше прісне озеро — Кундук (Сасик) — 204, 8 км2 (між дельтами Дунаю і Дністра). Найбільше солоне оз. — Сасик-Сиваш — 71 км2 (Зах. Крим). Найбільший лиман — Дністровський — 360 км2. На території України є 25 тис. 435 штучних водойм (водосховища та ставки). Найбільші водосховища — на Дніпрі (Кременчуцьке, Каховське, Київське, Канівське). Клімат помірний, переважно континентальний, на півд. березі Криму — субтропічний.
Див. також: Геологія України, Гідрогеологія України, Сейсмічність України.
[ред.] Екологія
Див. Хімічне забруднення регіонів України
