Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Heiliges Römisches Reich Священна Римська Імперія[1] 962 – 1806 ↓ Banner of the Holy Roman Emperor Герб Максміліана II Мапа Священної Римської Імперії на 1630 рік. Контурами показані сучасні кордони держав Європи. Столиця Not specified Мови Латинь, німецька, італійська, чеська, голландська, французька, словенська та інші мови Релігії Католицтво Форма правління Монархія 'Імператор Священної Римської Імперії'  - 962–967 Оттон І  - 1027–1039 Конрад II  - 1530–1556 Чарльз V  - 1637–1657 Фердінанд ІІІ  - 1792–1806 Францис ІІ Законодавчий орган Рейхстаг Історичний період Середньовіччя  - Оттон I приймає      титул Імператора Італії 2 лютого 962  - Конрад II приймає      корону короля Бургундії 1034  - Аугсбургзький мир 25 вересня 1555  - Вестфальський мир 24 жовтня 1648  - Припинило існування 6 серпня 1806 Попередник Наступник Східна Франція Швейцарська Конфедерація Голландська Республіка Рейнський Союз Австрійська Імперія Перша Французська Імперія Королівство Пруссія

Герб Священної Римської Імперії (1605 р.)

Мапа Священної Римської імперії 972—1032 рр. нім.

Свяще́нна Ри́мська імпе́рія (нім. Heiliges Römisches Reich), з XVI ст. Священна Римська імперія німецької нації (нім. Heiliges Römisches Reich Deutscher Nation) 962—1806 рр. nbsp;— імперія в Центральній і Західній Європі, вплив якої поширювався також на Північну, Східну і Південну Європу.

Священна Римська імперія була заснована східнофранкським королем Оттоном I, другим правителем із Саксонської династії. Датою заснування імперії вважається 962 рік — рік коронації Оттона I у Римі.

Юридично Священна Римська імперія німецької нації проіснувала до її підкорення Наполеоном у 1806 році.

XV-XVII ст. в Європі - період розвитку, розквіту і занепаду Священної Римської Імперії і Католицької Церкви. Це було досить складне політичне утворення, до складу якого в ті часи входили землі таких сучасних країн як Італія, Іспанія, Португалія, Греція, Сербія, Чехія, Угорщина, Німеччина, Австрія, Швейцарія, Нідерланди, Франція. Також її вплив поширювався на землі сучасних Великобританії, Польщі, Білорусі, Литви і Латвії. Річ Посполита тих часів була сателітом Священної Римської Імперії (релігійний і культурний вплив католицької церкви і Риму, економічні і династичні зв'язки). Землі сучасної України - це фактично межа впливу цієї імперії на Сході.

Боротьба імператорів імперії з римськими папами («Боротьба за інвеституру») призвела у другій половині XIII століття до втрати Італії і зміцнення окремих німецьких князівств. Влада імператора ставала дедалі умовнішою, і після Тридцятирічної війни 1618—1648 рр. влада імператорів стала лише номінальною.

Чимало вищої шляхти Речі Посполитої, а також Російської імперії від часів Петра I до часів Єкатерини II мали різні звання Священної Римської імперії, тобто за юридичними нормами тих часів були її підлеглими^[2].^{[Джерело?]}

27 травня 1657 року Священна Римська імперія уклала союз із Річчю Посполитою, за яким зобов'язувалася надати Польщі військову допомогу й бути посередницею в переговорах з Богданом Хмельницьким.

Коли останній імператор Франц II під тиском Наполеона Бонапарта зрікся престолу Священної Римської імперії та став Францем І, першим цісарем Австрійської імперії, створеної на базі володінь Габсбурґів, решта Священної Римської імперії розпалася на численні незалежні держави й міста.

Імперська печатка Оттона I на документі 968 р.

Ордени (уряди) Святої Римської Імперії, встановлені імператором Оттоном

[ред.] Дивись також

• Імператори Священної Римської імперії

Це незавершена стаття з Історії Середньовіччя. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.