Райони України
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Райони України — адміністративно-територіальні одиниці в Україні нижче областей, до складу яких входять населені пункти міських, селищних та сільських рад.
Звичайно до складу українських областей входять по 15—25 районів та із 3—10 міст обласного (або республіканського — у Автономній Республіці Крим) значення, які формально прирівнюються до районів. Найменше районів у Чернівецькій області (11), найбільше — у Вінницькій та Харківській областях (по 27).
Звичайно до складу українських районів входить одне місто або 1—3 селища міського типу (найбільше з яких — райцентр). Деякі райцентри (що є містами обласного значення) не входять до складу районів. До складу районів входить звичайно 40—70 сіл, що об'єднуються в 15—30 сільрад.
Станом на 1 січня 2007 року в Україні 490 районів (без районів у містах). Середня площа українського району — 1200 км², середня чисельність населення — 52 тисяч осіб (міського — 130 тисяч.) (станом на 2001 рік), середня густота населення — 43 осіб/км².
Із 603,7 тис. км² площі України на частку районів (крім міст державного, республіканського та обласного значення) припадає 588,0 тис. км², тобто 97,4 %. Із 48 457,1 тис. осіб населення України на частку районів припадає 25 453,7 тис. осіб, тобто 52,5 % (за переписом 2001 року).
Найбільший за площею район України — Іванківський Київської області (3616 км²), утворений на півночі області у зв'язку з об'єднанням Іванківського то Чорнобильського районів після Чорнобильської катастрофи.
Найменший за площею — Герцаївський Чернівецької області (309 км²).
Найбільший за населенням — Харківський район Харківської області (187,1 тис. осіб) — населення дано згідно з переписом населення від 2001 року, без міста Харкова. Найменший за населенням — Поліський Київської області (7,6 тис. осіб)
Найбільш густо заселенний — Києво-Святошинський Київської області (215 осіб/км²), найменше — Поліський Київської області (6 осіб/км²)