Пустеля
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пусте́лі — тип ландшафту, що характеризується рівнинною поверхнею, розрідженістю або відсутністю флори, а з фауни присутні лише специфічні види. Розрізняють піщані, кам'янисті, глинисті, солончакові пустелі. Окремо виділяють сніжні пустелі (у Антарктиді і Арктиці). Найвідоміша піщана пустеля — Сахара, що займає всю північну частину африканського континенту. Близькі до пустель так звані пустельні регіони (напівпустелі).
Зміст |
[ред.] Загальна характеристика
Пустелі поширені в помірному поясі Північної півкулі, субтропічних і тропічних поясах Північної і Південної півкуль. Характеризуються посушливими (aридними) умовами зволоження (річна сума опадів менше 200 мм, а в экстрaaридних районах — менше 50 мм; коефіцієнт зволоження, що відображає співвідношення опадів і випаровування, — 0—0,15). У рельєфі — складне поєднання нагірь, дрібносопковикa та острівних гір зі структурними рівнинами пластів, стародавніми річковими долинами і замкненими озерними западинами. Ерозійний тип рельєфоутворення сильно послаблений, широко поширені еолові форми рельєфу. Переважно територія пустель безстічнa, іноді їх перетинають транзитні річки (Сирдарья, Амударья, Ніл, Хуанхе та інші); багато пересихаючих озер і озер, що часто міняють свої береги й розміри (Лобнор, Чад, Ейр), характерні періодично пересихаючі водотоки. Ґрунтові води часто мінералізовані. Ґрунти розвинені слабко, характеризуються переважанням в ґрунтовому розчині водорозчинних солей над органічними речовинами, звичайна солова кора. Рослинний покрив розріджений (відстань між сусідніми рослинами від декількох десятків см до декількох метрів і більше) і покриває зазвичай менше 50% поверхні ґрунту; у экстрaaридних умовах практично відсутній.
Піщані пустелі населені з рослин в основному колючими чагарниками, з тварин — плазуючими і дрібними степовими тваринами. У піщаних пустелях над місцями залягання підземних вод зустрічаються оази — «острівці» з густою рослинністю і водоймищами. Сніжні пустелі в основному знаходяться за полярними колами і населені тваринними, стійкими до холоду.
[ред.] Класифікація пустель
Залежно від характеру ґрунтів і ґрунтів розрізняють декілька типів пустель.
- піщані — на рихлих відкладеннях древньоаллювіальных рівнин;
- лесові — на лесових відкладеннях підгірних рівнин;
- суглинні — на слабокарбонатних покривних суглинках рівнин;
- глинисті такирові — на підгірних рівнинах і в стародавніх дельтах річок;
- глинисті — на нізкогор'ях, складених соленосними мергелями і глинами;
- галечні та піщано-галечні — на гіпсованих плато і підгірних рівнинах;
- щебнисті гіпсовані — на плато і молодих підгірних рівнинах;
- кам'янисті — на низькогор'ях та дрібносопковиках;
- солончакові — в засолених пониженнях рельєфу і вздовж морського узбережжя.
[ред.] Флора
Видовий склад рослинності пустель вельми своєрідний. Нерідко спостерігається часта зміна рослинних угрупувань, їх комплексність, що обумовлено будовою поверхні пустель, різноманітністю ґрунтів, часто змінюванними умовами зволоження. Разом з цим в характері розподілу і екології пустельної рослинності різних континентів багато загальних рис, що виникають у рослин в схожих умовах проживання: сильна розрідженість, бідний видовий склад, що простежується іноді на великих просторах.
Для внутрішньоматерикових пустель помірних поясів типові види рослин склерофільного типу, зокрема безлисті чагарники і напівчагарники (саксаул, джузгун, ефедра, солянка, полин та ін.). Важливе місце у фітоценозах південної підзони пустель цього типу займають трав'янисті рослини — ефемери і ефемероїди.
У субтропічних і тропічних внутрішньоматерикових пустелях Африки та Аравії також переважають ксерофільні чагарники і багаторічні трави, але тут з'являються і сукуленти. Зовсім позбавлені рослинності масиви барханних пісків і площі, вкриті соловою кіркою.
Багатше рослинний покрив субтропічних пустель Північної Америки та Австралії (за великою кількостю рослинної маси вони стоять ближче до пустель Середньої Азії) — ділянок, позбавлених рослинності, тут майже немає. По глинистих пониженнях між грядами пісків переважають низькоросла акація та евкаліпти; для галечно-щебнистої пустелі характерні напівкущеві солянки — лобода, верболіз та ін. У субтропічних і тропічних приокеанічних пустелях (Західна Сахара, Наміб, Атакама, Каліфорнія, Мексика) панують рослини суккулентного типу. На солончаках пустель помірного, субтропічного і тропічного поясів багато загальних видів. Це — галофільні і суккулентні напівчагарники і чагарники (тамарикс, селитрянка та ін.) і однорічні солянки (солянка, сведа та ін.).
Значно відрізняються від основної рослинності пустель фітоценози оаз, тугаїв, великих річкових долин і дельт. Для долин пустельно-помірного поясу Азії характерні чагарники листопадних дерев — турангових тополь, джіди, верби, карагача; для долин річок субтропічних і тропічних поясів — вічнозелені рослини — пальми, олеандри.
[ред.] Фауна
Пустельна фауна різноманітна, але вона бідніша, ніж фауна зон, багатих вологою, наприклад лісової фауни. Фауни різних пустельних біотоп розрізняються по складу і багатству. Найбільш багата фауна закріплених пісків, особливо з деревною і чагарниковою рослинністю; найбідніша фауна голих рухомих пісків і обширних кам'янистих (щебнистих) пустель.
Умови існування в пустелях дуже суворі: відсутність води, сухість повітря, сильна інсоляція, зимові морози при дуже малому сніжному покриві або його відсутності. Тому тут мешкають головним чином спеціалізовані форми (з пристосуваннями як морфо-фізіологічними, так і в образі життя й поведінці).
Для пустель характерні тварини, що швидко пересуваються, що пов'язане з пошуками води (водопої віддалені) і корму (трав'яний покрив розріджений), а також із захистом від переслідування хижаками (укриття відсутні). У зв'язку з необхідністю укриття від ворогів і суворими кліматичними умовами у ряду тварин сильно розвинені пристосування для риття в піску (щітки з подовженого пружного волосся, шипики і щетина на ногах, службовці для відгортання і відкидання піску; різці, а також гострі кігтики на передніх лапках — у гризунів). Вони споруджують підземні притулки (нори), часто дуже великі, глибокі і складні (велика піщанка), або здатні швидко закопуватися в рихлий пісок (ящірки круглоголовки, деякі комахи). Є швидко бігаючі форми (особливо копитні). Багато пустинних плазунів (ящірки і змії) також здатні дуже швидко пересуватися.
Фауні пустель властиве «пустельне» забарвлення — жовті, ясно-бурі і сірі тони, що робить багато тварин малопомітними. Велика частина пустельної фауни влітку веде нічний спосіб життя. Деякі впадають в сплячку, причому у окремих видів (наприклад, у ховрахів) вона починається в розпал спеки (літня сплячка, безпосередньо перехідна в зимову) і пов'язана з вигоранням рослин і нестатком вологи.
Дефіцит вологи, особливо питної води, — одна з головних труднощів в житті мешканців пустелі. Одні з них п'ють регулярно і багато і у зв'язку з цим пересуваються у пошуках води на значні відстані (рябки) або на суху пору року переселяються ближче до води (копитні). Інші користуються водопоєм рідко або зовсім не п'ють, обмежуючись вологою, що отримується з їжі. Значну роль у водному балансі багатьох представників пустинної фауни грає метаболічна вода, що утворюється в процесі обміну речовин (великі запаси накопиченого жиру).
Пустельна фауна характеризується відносно великим числом видів ссавців (головним чином гризуни, копитні), плазунів (особливо ящірок, агам і варанів), комах (двокрилих, перетинчастокрилих, прямокрилих) і павукоподібних.
[ред.] Господарське використання пустель
В пустелях розвинене пасовищне тваринництво. Землеробство можливе тільки за допомогою зрошування і практикується в основному в долинах крупних річок. Багато пустель багаті корисними копалинами (особливо в Азії), проводиться видобуток нафти і газу.
У країнах СНД пустелі займають значну частину території Казахстану, велику частину території Узбекистану і Туркменістану. У Росії пустелі є на сході Калмикії і в південній половині Астраханської області.
У заплавах і дельтах крупних річок, що перетинають пустелі (Волга, Ахтуба, Сирдар'я, Амудар'я), широко практикується поливне землеробство (овочівництво, рисівник, бавовництво, а місцями і виноградарство).
Сприятливі умови для пасовищного тваринництва (вівчарство, верблюдоводство) є в піщаних пустелях (Каракуми, Кизилкум, Приаральскі Каракуми, Сариєсик-Атирау та ін.), оскільки завдяки високому рівню залягання ґрунтових вод (опади просочуються в ґрунт, не встигаючи випаруватися) рослинність тут багатша, ніж в прилеглих глинистих пустелях. Є велика кількість колодязів і артезіанських свердловин для водопою худоби, біля них організвани численні зимівлі худоби, а міжбарханні пониження рельєфу служать укриттям від сильних вітрів, запорошених бурь, завірюх. Таким чином, піщані пустелі активно і цілорічно використовуються для випасу худоби.
Практикується пасовищне тваринництво і в глинистих пустелях, хоча в цілому умови тут менш сприятливі: ґрунтові води залягають глибше, є менше число колодязів, та зате існують тимчасові водотоки і пересихаючі річки, що наповнюються водою у весняний період.
Найсуворіші природні умови спостерігаються в кам'янистих і щебністих пустелях (плато Устюрт, півострів Мангишлак, захід Туркменістану): тут практично недоступні ґрунтові води, число колодязів дуже мале, немає і річкової мережі. Тому в таких регіонах сільське господарство практично відсутнє, і щільність населення найнижча в порівнянні з іншими типами пустель СНД.
[ред.] Екологія
Завдяки віддаленості від цивілізаційного прогресу і сталому клімату, пустелі зберегли унікальні екологічні системи. У деяких країнах ділянки пустель включені до складу національних заповідників. З іншого боку, людська діяльність поблизу пустель (вирубка лісу, перекриття річок) привела до розширення пустель. Запустелення - один з найгрізніших, глобальніших і швидкоплинних процесів сучасності. У 90-х роках запустелення стало загрожувати 3,6 млн га найбільш посушливих земель. Запустелення може відбуватися в різних кліматичних умовах, але особливо бурхливо воно протікає в жарких, посушливих районах. У XX столітті стали робитися спроби зупинити запустелення методом озеленення, будівництва водопроводів і каналів. Проте запустелення залишається однією з найгостріших екологічних проблем в світі.
[ред.] Дивись також
[ред.] Посилання
- Бойська пустеля
- Самая большая в Европе пустыня (ru)
- Звіт про поїздку в Олешківську напівпустелю із фотографіями і мапами місцевості
- Олешковские пески на карте google