Люфтваффе
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Люфтваффе (нім. Luftwaffe — повітряна зброя) — назва німецьких військово-повітряних сил в складі рейхсвера, вермахта і бундесвера.
Зміст |
[ред.] Історія
[ред.] Перша світова війна
З появою військової авіації попередник Люфтваффе «Імперська військово-повітряна служба» (нім. Luftstreitkräfte) була організована в 1910 році. Військові мали намір використовувати авіацію перш за все для розвідки на підтримку армії на землі, так же як повітряні кулі були використані протягом Франко-Прусської Війни 1870–1871 рр.
Хоча військово-повітряна служба використовувала різні типи літальних апаратів (винищувачі, розвідники, бомбардувальники і дирижаблі), найбільш відомими для публіки були пілоти-винищувачі, такі як Манфред фон Ріхтгофен («червоний барон»), Ернст Удет, Герман Герінг, Макс Імельман, Вернер Фосс.
До початку 1918 р. на літаках Німеччини і Австро-Угорщини була використана емблема ордену Залізного хреста. Далі було використано грецький хрест чорного кольору на білому фоні.
За Версальським договором Імперська військово-повітряна служба була розпущена і літаки були знищені.
[ред.] Міжвоєнний період
У зв'язку з забороною на існування військово-повітряних сил в Німеччині військові пілоти мали тримати своє тренування в таємниці. З 1924 по 1933 рр. в Ліпецьку провадилось тренування німецьких пілотів на літаках радянського, нідерландського і німецького виробництва.
В Німеччині існувала напіввійськова організація «Німецький повітряний союз» (нім. Deutscher Luftverband), яким керував Ернст Удет. 26 лютого 1935 Адольф Гітлер наказав Герману Герінгу створити військово-повітряні сили. Люфтваффе було створено на основі «Німецького повітряного союзу».
Люфтваффе мало добру можливість випробувати пілотів, авіацію і тактику в Іспанській Громадянській Війні 1936–1939, коли Легіон Кондора був відправлений до Іспанії на підтримку анти-республіканського повстання під проводом Франціско Франко.
[ред.] Друга світова війна
Перед початком війни, Люфтваффе була одною з найсучасніших, могутніших і досвідчених військових авіацій у світі. Люфтваффе мало перевагу у літаках перед суперниками. Військово-повітряні сили були невід'ємною частиною доктрини Бліцкригу. Використання пікіруючих бомбардувальників Штука (нім. Stuka) для підтримки армії і переважаючих сил тактичних винищувачів були ключами до декількох ранніх успіхів. Месершміт Bf 109 був самим різностороннім винищувачем, і його було проектовано коли біплани були ще стандартом. Фокке-Вульф Fw 190 вважається кращим німецьким винищувачем Другої світової війни. Влітку і восені 1940 р, Люфтваффе втратило битву над Британією, першу цілком повітряну битву що стала першою поразкою Німеччини. Вслід військовим невдачам на Східному фронті, від 1942 року у Люфтваффе почався поступовий занепад. Авіація Союзників стала переважати німецьку кількістю. Під кінець війни Люфтваффе не було більше головним чинником, і не дивлячись на постачання удосконалених літаків, таких як Месершміт Me262 і Me163, працездатность сил падала завдяки нестачам палива, недостатнім виробничім потужностям і відсутністю навчених пілотів.
[ред.] Холодна війна
Люфтваффе було розпущено в серпні 1946 року.
Люфтваффе було створено знов після приєднання ФРН до НАТО у 1955 р. Більшість літальних апаратів використовуваних Люфтваффе було розроблено в США і вироблено в Німеччині за ліцензією. На фюзеляжі літаки мали знак залізного хреста, на кілі — зображення прапору ФРН.
Багато відомих пілотів-винищувачів, які були у Люфтваффе під час Другої світової війни, стали пілотами військової авіації ФРН і пройшли навчання в США на сучасної техниці. Среди них Еріх Хартманн, ас з найбільшим рахунком (352 збитих літаків), Герхард Баркхорн (301), Гюнтер Ралл (275) і Йоханнес Стейнхофф (176). Стейнхофф, хто воював на реактивному Ме262 і зазнав тяжкої аварії на ньому, кінець кінцем став головнокомандуючим Люфтваффе, Гюнтер Ралл був наступником. Хартманн пішов у відставку в чині полковника у 1970 р.
Протягом 1960-х "криза Старфайтеру" була великою проблемою в Німеччині, оскільки багато пілотів винищувача Локхід Ф-104 Старфайтер зазнали аварії. У Люфтваффе 292 з 916 Старфайтерів потерпілі аварії, забравши життя 115 пілотів. Західна німецька публіка вірила в те що Старфайтер був ненадійним і називала його «творець вдів» (нім. Witwenmacher), літаюча труна (нім. fliegender Sarg) і «цвях у ґрунті» (нім. Erdnagel).
Стейнхофф і його заступник Ралл звернули увагу на те що в інших країнах Старфайтер виявляється набагато безпечнішим — Іспанія не втратила жодного у той самий час. Американські фахівці перекладали відповідальність за аварії на практику агресивних польотів і польотів на дуже малих висотах німецькими пілотами. Стейнхофф і Ралл вирушили в США для навчання інструкторами Локхід, і помітили деякі специфічні особливості в навчанні , які могли створити ситуації для нещасних випадків. Стейнхофф і Ралл негайно змінили учбовий курс для пілотів Старфайтерів, і кількість нещасних випадків швидко зменшилась до таких же або кращих ніж в військово-повітряних силах інших країн. Незважаючи на покращення ситуації, Старфайтери було замінено в Німеччині раніше ніж в інших країнах.
На початку червня 1979 р. Люфтваффе стала отримувати винищувачі-бомбардувальники Панавіа Торнадо. Всього було отримано 212 літаків.
[ред.] Об'єднання Німеччини
Вйськово-повітряна служба НДР (нім. Luftstreitkräfte der NVA) була приєднана до Люфтваффе після об'єднання Німеччини у жовтні 1990.
[ред.] Посилання
- Офіційний вебсайт Люфтваффе (нім.)
- Музей Люфтваффе (нім.)
- Вебсайт ВПС НДР (1955-1990) (нім.)
- Дані і фото літаків Люфтваффе (англ.)
- Пілоти-винищувачі Люфтваффе (англ.)
- Neil Page's web site розповіді німецьких пілотів (англ.)