Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Джова́нні Бока́ччо (іт. Giovanni Boccaccio; *6 лютого 1313, Париж — †21 грудня 1375) — видатний італійський письменник і поет епохи Відродження, друг Франческо Петрарки. Син флорентійського купця. Герої, котрих створював Бокаччо, були досить помітними на той час, вони є розумними, натхненними та прагматичними (на відміну від героїв інших письменників-сучасників, котрі удавалися до таких середньовічних якостей як лицарство, доброчинність, людяність).

[ред.] Біографія

Народився у Парижі. Жив у Флоренції. У 1330 переїхав до Неаполя, де вивчав право. Тут він зблизився з гуртком гуманістів, що існував при дворі короля Роберта Анжуйського. Перші літературні твори Бокаччо присвячені позашлюбній дочці короля Марії Аквіно, яку він оспівав під ім'ям Ф'яметти (роман «Філоколо», 1338; поеми «Філострато», 1338; «Тезеїда», 1339). На початку 40-х років повернувся до Флоренції. У гострій політичній боротьбі виявив себе прихильником республіки; брав участь у громадському житті міста, виконував різні дипломатичні доручення. Створив пасторалі «Амето» (1341) та «Ф'єзоланські німфи» (1344—1345), поему «Любовне видіння» (1342). Роман «Ф'яметта» (1345), в якому Бокаччо прославляв любов і заперечував лицемірну мораль тодішнього суспільства, був кроком на шляху поступового наближення до реалізму. Найвизначніший твір Бокаччо — «Декамерон» (1350—1353) складається зі ста новел. В ньому розкривається реалістична картина тогочасної італійської дійсності. Бокаччо кинув сміливий виклик середньовічній аскетичній моралі, сатирично висміював і викривав католицьке духівництво, виступав на захист прав людини, її особистих почуттів. Дійовими особами «Декамерона» є представники різних соціальних верств — королі, лицарі, купці, ченці, селяни, ремісники. Бокаччо створив класичний тип італійської реалістичної новели, що далі розроблявся його численними послідовниками. Твори Бокаччо мали велике значення для розвитку італійської та всієї прогресивної західноєвропейської літератури. В останній алегоричній поемі «Ворон» (1354—1355) виявилась непослідовність Бокаччо, зумовлена суперечливістю соціального розвитку Італії. Останні роки життя Бокаччо присвятив науковій роботі, виступав з лекціями про життя й творчість Данте, писав наукові праці латинською мовою, присвячені античній культурі, яку висвітлив з гуманістичних позицій.

[ред.] Твори

• Декамерон (Decameron, 1349—1352, переглянуто 1370—1371), український переклад — Декамерон. X., 1928
• Ворон (1354 — 1555)

[ред.] Українські видання

Боккаччо, Джованні. Декамерон / Переклад Миколи Лукаша; передмова Григорія Кочура; примітки О.Кругликової; ілюстрації Л.Киркач. — Харків: Фоліо, 2003. — 671 с. — [Бібліотека світової літератури]. Наклад 2 500 примірників. — Підписано до друку 21.01.2003. ISBN 966-03-1705-0

Ця стаття не містить шаблону-картки. Ви можете допомогти проекту, додавши його у статтю. Можливо, вам варто звернутись за допомогою до Вікіпедія:Запити на шаблони.

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!

Це незавершена стаття про персоналії Італії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.