Англійська мова
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Англійська мова English |
|
|---|---|
| Поширена в: | Велика Британія, Ірландія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Індія, Беліз, Ліберія, Нігерія, ПАР |
| Регіон: | Європа, Північна Америка, Азія, Африка, Австралія, Океанія |
| Носії: | (перша мова) 354 млн. (друга мова) 150 млн.-1,5 млрд. |
| Місце: | 4 (як рідна мова); 1 або 2 (за загальною кількістю мовців - залежить від методу підрахунку) |
| Класифікація: | Індо-Європейська Германська Західно-германська Англофризька (інгвеонська) |
| Офіційний статус | |
| Державна: | Ліберія, декілька інших країн Британської співдружності, Австралія |
| Офіційна: | Канада, Гонконг, Ірландія, ПАР, Кенія, Індія, Пакистан, Філіппіни, Сінгапур, Косово, Європейський союз, Нова Зеландія, Велика Британія, США |
| Регулює: | офіційно нерегульована. Де-факто регулюється Оксфордським словником. |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | en |
| ISO 639-2 | eng |
| SIL | ENG |
Англі́йська мо́ва — належить до германської гілки індоєвропейської сім'ї мов
Зміст |
[ред.] Історія
Традиційно вважається, що вона пройшла через чотири стадії протягом останніх півтори тисяч років:
- староанглійська або англосаксонська (500—1050), корені якої відносять до діалектів поселенців (ютів, саксів, англів і фрисків), які захопили територію сучасної Англії;
- середньоанглійська (1050—1550), яка перебувала під впливом норманської французької мови (після завоювання в 1066 році) і церковної латини;
- рання сучасна англійська (1550—1700), що стандартизувала широкі зміни середньоанглійської;
- пізня сучасна англійська (починаючи з 1700), містить часткові зміни при поширенні сучасної англійської мови.
[ред.] Староанглійський період (V—XI)
У староанглійський період формування мови англійської народності (5—11 ст.) на території Британії внаслідок розвитку діалектів північно-германських племен (англів, саксів і ютів), що переселилися в 5 ст. до Британії і злилися з кельтським населенням, виникає староанглійська мова. В Англії зароджуються феодальні відносини, виникають окремі королівства і формуються місцеві діалекти. Найдавніші писемні пам'ятки (рунічні написи на Рутвельському хресті, поема «Беовульф» та ін.) датуються 7—8 ст. З проникненням до Англії християнства (6 ст.) латинський алфавіт заміняє руни. Староанглійська мова характеризується розвиненою системою голосних, дифтонгів, палаталізацією приголосних, флективною будовою, вільним порядком слів, морфологічною диференціацією частин мови, добре розвиненою системою словотворчих афіксів, продуктивним словоскладанням. Лексичний склад — в основному давньо-германський, з незначними кельтськими і латинськими запозиченнями. Після завоювання Англії Данією (1017) англійська мова поповнюється скандинавськими географічними назвами, військовими термінами, суспільно-побутовою лексикою.
[ред.] Середньоанглійський період (XI—XIV ст.)
Середьонаглійський період розвитку мови англійської народності простягається від 11 до 14 ст.
В кінці 11 і на початку 12 ст. в Англії посилюється процес феодалізації, якому сприяє завоювання країни норманами (1066), і норманський діалект французької мови стає офіційною мовою Англії. Але народ зберігає рідну мову. Понад два століття в Англії існує двомовність, внаслідок чого лексика англійської мови в значній мірі поповнюється запозиченнями з французької. На початку 15 ст. англійська мова витісняє французьку з основних сфер державного та політичного життя і стає панівною в країні. В цей час в Англії ще існують діалекти староанглійської мови, риси яких відбиті в писемних пам'ятках, особливо з 13 ст. Найвизначнішою пам'яткою цього періоду є твори видатного англійського поета Джефрі Чосера, які сприяли поширенню літературної англійської мови. Її особливістю на той період був поступовий перехід від флективної до аналітичної будови. Зв'язок між словами починає здійснюватися переважно за допомогою прийменникових конструкцій і службових слів. Відбувається ряд змін у системі голосних, скорочується кількість відмін, руйнується категорія роду, спрощується система класифікації дієслів. У системі дієвідмінювання виникають нові аналітичні форми, стає помітною тенденція до сталого порядку слів.
[ред.] Період формування англійської національної мови (XV—XVI ст.)
У цей період в Англії починається розклад феодальної системи та інтенсивний розвиток товарно-грошових відносин. Внаслідок широкої міжнародної торгівлі Англії Лондон в 14 ст. стає центром країни, а лондонський діалект набуває все більшого значення в країні і, вбираючи окремі елементи з суміжних діалектів, стає основою національної мови. Інтенсивний процес формування нації сприяв поширенню й розвитку національної мови й все більшому нівелюванню діалектів. Велику роль у поширенні норм національної англійської відіграв Вільям Кекстон, який запровадив книгодрукування в Англії (1476), чим сприяв закріпленню орфографії, яка вже й на той час не цілком відповідала нормам вимови. В літературномовних пам'ятках цього періоду відбилась епоха розвитку буржуазного гуманізму, формування національної самосвідомості англійського народу. На мові цього періоду позначається вплив широких міжнародних зносин Англії — починається новий потік запозичень з італійської, грецької, іспанської та інших мов. У фонетиці визначним явищем є так званий «зсув голосних» і ряд інших особливостей, що посилили розбіжність між орфографією і орфоепією. У морфології триває процес відмирання флексій іменників, прикметників і дієслів; виникає новий, безсуфіксальний спосіб творення слів; усталюється єдина форма множини (-s); прикметники остаточно втрачають форми узгодження, спрощується категорія сильних і слабких дієслів. У синтаксисі спостерігаються основні риси сучасної англійської мови.
[ред.] Новоанглійський період (XVII—XX ст.)
У цей період відбулося остаточне формування і розвиток національної англійської мови. Закріпленню сталих норм літературної мови сприяє художня література і численні граматичні праці («Коротка граматика англійської мови» У. Буллокара, «Граматика англійської мови» Б. Джонсона і ряд словників). Зусилля мовознавців були спрямовані на створення нормативної граматики і розв'язання орфографічної проблеми (остання реформа була проведена у 18 ст.). Внаслідок колоніальної експансії Англії її мова проникала (з 17 ст.) до Америки, Ірландії, Австралії, Нової Зеландії та ін. країн. В англійській мові далі розвиваються основні риси попереднього періоду, удосконалюється її аналітична будова, відношення між повнозначними словами в реченні виражаються за допомогою сталого порядку слів; слово майже не змінюється морфологічно, наприклад, прикметники змінюються лише за ступенями порівняння і цілком втратили ознаки узгодження з іменниками. Отже, на перше місце стає синтаксичний зв'язок слів у реченні.
Хоч англійська мова протягом тривалого розвитку зазнала значних змін, проте вона й тепер зберігає всі основні риси групи германських мов.
Літ.: Англо-український словник. К., 1948; Українсько-англійський словник. К., 1957; Костюченко Ю. П. Історія англійської мови. К., 1953; Huchon R. Histoire de la langue anglaise, т. 1—2. Paris, 1923—30; Бровченко Т. А. Сопоставительный анализ согласных украинского и английского языков. Одесса, 1955; Баранцев К. Т. Курс лексикології сучасної англійської мови. К., 1955; Раєвська Н. М. Англійська лексикологія К., 1957
Англійська мова поширилася по всьому світу, починаючи з 17 століття, і залишається основною міжнародною мовою торгівлі і техніки.
[ред.] Структура мови
[ред.] Англійська абетка
За написанням літер і їх порядком повністю збігається з сучасною версією латинської абетки. Назви літер в українському написанні можна приблизно передати так:
| Буква | a | b | c | d | e | f | g | h | i | j | k | l | m | n | o | p | q | r | s | t | u | v | w | x | y | z |
| Назва | ей | бі | сі | ді | і | еф | джі | ейч | ай | джей | кей | ел | ем | ен | оу | пі | кью | ар | ес | ті | ю | ві | дабл'ю (дабі) | екс | вай | зед (зі) |
[ред.] Вимова
Англійська мова вважається однією з найскладніших серед європейських мов стосовно правильності вимови і читання слів. Існує велика кількість винятків, але певні правила читання слів все ж таки існують:
[ред.] Діалекти
[ред.] Цікавинки про англійську мову
Англійська належить до тих мов, що має найширший словниковий запас: (близько 250 000 відмінних слів; Оксфордський Словник Англійської мови нараховує близько 600 000 слів, а Словник Вебстера - 475 000, але серед них велика доля архаїчних слів та величезний об'єм технічних термінів).
Також це мова, яку знають найбільше людей як другу (нерідну) : (від 250 000 000 до 350 000 000 людей, для яких англійська не є рідною, знають її).
Англійською друкують найбільше.
Найдовше слово в англійській мові: pneumonoultramicroscopicsilicovolcanoconiosis (45 літер, Силіко́з - захворювання людини, викликане тривалим вдиханням пилу, що містить вільний діоксид кремнію).
[ред.] Література
|
||||||||||||||
 |
Офіційні мови ЄС | |
|---|---|---|
| Англійська | Болгарська | Угорська | Грецька | Данська | Ірландська | Іспанська | Італійська | Латиська | Литовська | Мальтійська | Німецька | Нідерландська | Польська | Португальська | Румунська | Словацька | Словенська | Фінська | Французька | Чеська | Шведська | Естонська | ||
[ред.] Ресурси для вивчення мови
- Українсько-англійські списки слів по темах, на сайті «Інтернет Поліглот» (укр.), (англ.)
- Подкаст «Англійська як друга мова» та транскрипт цього подкасту (англ.)
- Про походження англійської мови, альтернативна теорія (англ.)
