Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Євро Euro Ευρώ
Євро	50 cent
Держава(и):	Австрія, Андорра, Бельгія, Ватикан, Гваделупа, Греція, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Люксембург, Майотта, Мальта, Мартініка, Монако, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Реюньйон, Сан-Марино, Сен-П'єр і Мікелон, Словенія, Фінляндія, Франція, Французька Гвіана, Французькі південні території, Чорногорія
Банкноти:	€5, €10, €20, €50, €100, €200, €500
Монети:	1, 2, 5, 10, 20, 50, 1€, 2€
Літерний код:	EUR
Цифровий код:	978
Валютний курс (28.08.2006)
100 гривень	= 15,4558 EUR
Інша інформація
Центральний банк:	Європейський центральний банк
Веб-сайт:	www.ecb.eu

Дана стаття чи розділ містить застарілі чи неактуальні дані. Матеріал може потребувати доповнення чи випралення. Будь ласка, відредагуйте статтю чи помістіть Ваші зауваження на сторінку обговорення.

Євро (€, Euro, Ευρώ) — офіційна валюта 15 держав Європейського Союзу, відомих також як Єврозона, рідна для понад 316 мільйонів європейців. Враховуючи території не єврозони, що послуговуються єдиною європейською валютою, загалом євро користуются 480 мільйонів людей по всьому світу. В готівковому обігу з 1 січня 2002 року.
Євро не є валютою Європейського Союзу, оскільки не всі країни ЄС перейшли на нього. Всі країни — члени Євросоюзу мають право ввійти в Єврозону, якщо задовільнять певні визначені вимоги згідно економічних критеріїв, а для всіх нових членів ЄС перехід на євро (раніше чи пізніше) є умовою вступу до союзу, хоча це швидше політична умова, ніж економічна, бо, як показує практика на прикладі, скажімо, Польщі, це практично може ніколи і не відбутись у найближчому майбутньому.

[ред.] Загальний опис

[ред.] Монети та банкноти

Нова лицьова сторона для всіх €2 монет з 2007 р.

Стара лицьова сторона монет номіналом в €2 чеканених до 2007 р.

Один євро дорівнює 100 центам (часто їх називають євроцентами). Всі монети євро, враховуючи пам'ятні монети вартістю у 2 євро, мають однакову лицьову сторону, на котрій написано номінал монети на фоні Європи (до 2007 були зображені країни — члени ЄС), та різну «національну» сторону із зображенням, котре визначає та країна, де чеканяться монети. Тим не менше, всі монети є придатними платіжним засобами на території всіх країн Єврозони.
Випускаються монети вартістю 2 і 1 євро, 50, 20, 10, 5, 2 та 1 євроцент. Дві останні монети не чеканяться у Фінляндії та Голландії, але і там вони є законним платіжним засобом. Багато магазинів у Єврозоні полюбляють вирівнювати ціни таким чином, щоб вони були кратні 5 центам і монети номіналом в 1 і 2 центи були не потрібні, але багато що залежить від національних традицій кожної країни.
Всі банкноти євро мають спільний дизайн для кожного номіналу на обидвох сторонах. Випускаються банкноти вартістю в 500, 200, 100, 50, 20, 10 і 5 євро. Такі банкноти, як 500 і 200 євро, не випускаються в деяких країнах.
ЄЦБ створив клірингову систему для великих платіжних транзакцій у євро (TARGET). Всі грошові перекази всередині країн Єврозони повинні коштувати стільки ж, скільки і перекази в межах однієї країни. Це правило діє і для роздрібних платежів, хоча при цьому можуть використовуватися різні методи платежу. Розрахунки з допомогою пластикових карт і зняття готівки в банкоматах також коштують стільки ж, скільки і в країні-емітенту карти. Розрахунки з допомогою «паперових» платіжних доручень, таких, як чеки, не стандартизовані ЄЦБ, і обробляються кожною країною самостійно.

[ред.] Символ євро €

Офіційна специфікація логотипу євро, котрий повинен друкуватися жовтим кольором на голубому фоні (відповідно PMS Yellow та PMS Reflex Blue)

Спеціальний графічний знак євро (€) було спроектовано після того, як шляхом опитування громадськості були обрані два варіанти з десяти пропозицій, і після того Єврокомісія вибрала один з них в якості кінцевого варіанту. Автором дизайну, що переміг, як стверджується, була команда з чотирьох експертів, імена котрих офіційно не були названі. Офіційна версія створення дизайну євро оскаржується Артуром Ейзенменґером^[1], в минулому провідним графічним дизайнером Європейскої економічної спільноти, котрий заявляє, що створив цей знак як загальний символ Європи.

Знак являє собою, згідно пояснення Єврокомісії: «комбінацію грецького епсилона як символа ваги європейської цивілізації, букви E, що значить „Європа“, і паралельних ліній, котрі перетинають знак і свідчать про стабільність євро».

Європейська комісія також розробила логотип євро з вказанням точних пропорцій і кольорів переднього плану та фону ^[2]. Хоча деякі дизайнери шрифтів просто в точності скопіювали логотип євро в якості знаку євро в цих шрифтах, більшість розробили свої варіанти, котрі часто базуються на букві С у відповідних шрифтах, щоб знак валюти мав таку ж ширину, як і арабські цифри^[3].

Розміщення графічного знака відносно цифр, котрі означають номінал валюти, відрізняється в кожній країні. Хоча офіційно рекомендується розміщувати знак перед цифрами (що суперечить загальній рекомендації ISO розміщати позначення валюти після суми), люди в багатьох країнах пишуть знак євро так само, як це було прийнято для національних валют, що ходили до євро.

[ред.] Етимологія

Латинкою назва євро пишеться euro, грецькою Ευρώ. На банкнотах назва євровалюти вказана латинськими і грецькими буквами. Читається у відповідності з орфографією відповідної мови, зазвичай на зразок того, як вимовляється слово Європа цією мовою: французькою приблизно йоро́, німецькою о́йро, іспанською е́уро, англійською ю́ро, литовською е́вр і т. д.

[ред.] Євро: поява нової валюти

[ред.] Історія (1992—2007)

Євро був створений в 1992 р. згідно з умовами Маастріхського договору Європейського Союзу, котрий використовувався для становлення економічного та валютного союзу. Для того аби бути членом монетарного союзу, держави-члени повинні були відповідати строгим критеріям, таким як дефіцит бюджету менше 3 відсотків ВВП, державний борг повинен складати менше 60 відсотків ВВП, низька інфляція, і відсоткова ставка близька до середньої по ЄС.
Економістами, котрі допомогли створити або зробили вагомий внесок в євро, були Роберт Манделл, Вім Дуізенберґ, Роберт Толлісон, Нейл Довлінґ та Томмазо Падоа-Счіоппа.

Лицьова сторона монети номіналом в 1 євро

У зв'язку з відмінностями у національних методах округлення і відображення значень, усі перетворення між національними валютами мали бути виконані за допомогою тріангуляції через євро. Фіксовані значення курсу відношення валют до євро відзначені у таблиці.
Обмінні курси були визначені Радою Європейського Союзу, базуючись на рекомендаціях Європейської Комісії взявши за основу ринкові показники 31 грудня 1998 р., так щоб одне ЕКЮ (European Currency Unit) було рівне одному євро. (ЕКЮ було рахунковою одиницею, що використовувалась в ЄС, базованою на валютах держав-членів; воно можливо було грошовою одиницею але не було валютою з її правами.) Рішенням Ради 2866/98 (EC) 31 грудня 1998 були встановлені ці обмінні курси. Вони не могли бути встановленими раніше, оскільки ЕКЮ залежало від кінцевого обмінного курсу не-євро валют (переважно від Фунт стерлінгів) на цей день.

Валюта	Код	Курс	Дата обміну
Австрія Австрійський шилінг	ATS	13.7603	31.12.1998
Бельгія Бельгійський франк	BEF	40.3399	31.12.1998
Нідерланди Нідерландський гульден	NLG	2.20371	31.12.1998
Фінляндія Фінляндська марка	FIM	5.94573	31.12.1998
Франція Французький франк	FRF	6.55957	31.12.1998
Німеччина Німецька марка	DEM	1.95583	31.12.1998
Ірландія Ірландський фунт	IEP	0.787564	31.12.1998
Італія Італійська ліра	ITL	1936.27	31.12.1998
Люксембург Люксембурзький франк	LUF	40.3399	31.12.1998
Португалія Португальський ескудо	PTE	200.482	31.12.1998
Іспанія Іспанська песета	ESP	166.386	31.12.1998
Греція Грецька драхма	GRD	340.750	19.06.2000
Словенія Словенський толар	SIT	239.640	01.01.2007

Процедура, що використовувалася для встановлення обмінного курсу між грецькою драхмою та євро, була іншою, оскільки євро вже існувало два роки. Обмінні курси для первинних одинадцяти валют були визначені лише за лічені години до представлення євро. Обмінний курс грецької драхми був зафіксованим кількома місяцями раніше перед введенням, згідно Постанови Ради 1478/2000 (EC) від 19 червня 2000.
Валюта була представлена в нефізичній формі (туристичні чеки, електронні перекази, банкінг та ін.) вночі на 1 січня 1999, коли валюти різних країн учасниць Єврозони перестали існувати незалежно, вони були чітко зафіксовані у відношенні між собою незмінними обмінними курсами, що робило їх лише фізичним відобрежанням євро. Таким чином нова валюта стала правонаступником ЕКЮ. Банконоти і монети старих валют, все ж, продовжували свій законний обіг, доки нові євробанкноти та євромонети не були представлені 1 січня 2002.
Обмінний період, протягом якого монети та банкноти бувших валют були поміняні на євро, тривав близько двох місяців до 28 лютого 2002. Офіційна дата, коли національні валюти перестали бути легальними грошовими одиницями до розрахунку в своїх країнах, була різною для кожної держави. Першою на євро повністю перейшла Німеччина; марка була офіційним платіжним засобом до 31 грудня 2002. Кінцевою датою було 28 лютого 2002, коли всі національні валюти перестали бути платіжними засобами на території своїх країн. Однак, навіть після офіційної дати повного переходу на євро, національні валюти продовжують приймати центральні банки протягом кількох років, а деякі країни такі якяк Австрія, Німеччина, Ірландія та Іспанія встановили можливість обміну без часових обмежень. Наприклад, обмін португальских монет був припинений 31 грудня 2002 року, а обмін паперових ескудо триває ще до 2022 р.

[ред.] Євро: політичний проект

[ред.] Євроскептецизм

[ред.] Єврозона (2002—2007)

[ред.] Майбутнє євро (2008 —)

[ред.] Монетарний союз та макроекономіка

Пам'ятник євро у Франкфурті

[ред.] Економічні показники

Через п'ять років після введення в обіг єдина європейська валюта за показниками готівкового обігу в світі випередила американський долар. Загальний номінал купюр євро зараз складає 610 мільярдів, що за актуальним курсом (28 грудня) дорівнює 800 мільярдам доларів (The Financial Times). Згідно жовтневих (2006 р.) даних Європейського центрального банку (ЄЦБ) і Федеральної резервної системи США, щодо долара цей показник складав 759 мільярдів. Статистика Financial Times враховує резерви приватних кредитно-грошових інститутів, без готівкових запасів національних банків.

[ред.] Ефект від появи нової валюти

Використання єдиної валюти в багатьох країнах має як переваги так і недоліки для країн-членів. На даний момент існують різні думки стосовно ефекту, викликаного введенням євро, оскільки для розуміння і оцінки багатьох з цих ефектівбудуть необхідні роки. Висловлюється багато думок та презентуються найрізноманітніші теорії.

Однією з найзначучіших переваг введення євро — є зменшення ризиків, пов'язаних з курсами обміну валют, що дозволяє полегшити інвестування між країнами. Ризик зміни курсу валют по відношенню одна до одної завжди робив інвестиції за межами своєї валютної зони, та навіть імпорт/експорт, досить ризикованими як для компаній, так і для фізичних осіб. Ймовірний прибуток може бути моментально прирівняний нулю завдяки коливанню валютного курсу. В результаті багато інвесторів та імпортери/експортери повинні були або змиритися з цим ризиком, або використовувати хеджування своїх інвестицій, що приводить до подальшого зростання цін на фінансових ринках. Інвестиції за межами національної валютної зони тому і перетворюються на менш привабливі. Створення Єврозони відчутно збільшує поле діяльності для інвесторів, вони стали свобіднішими від ризиків, пов'язаних з обміним курсом. Оскільки європейска економіка сильно залежить від внутрішньоєвропейських експортних операцій, переваги цього ефекту важко переоцінити. Зокрема, він дуже важливий для країн, національні валюти котрих традиційно були піддані коливанню курсу(наприклад, середземноморські держави).

[ред.] Дивись також

Єврозона
Амеро

[ред.] Посилання

• National central banks of Eurosystem (англ.)
• Національний банк України

Це незавершена стаття про Європейський Союз. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:

Євро

У цій статті використано матеріали з англійської Вікіпедії